Художня деталь — особлива риса, ознака, подробиця в портреті, поведінці персонажа, його навколишньому оточенні, що часто повторюється письменником під час змалювання героїв і служить для розкриття якихось глибинних його характеристик.
Ноги Климка — важлива деталь у змалюванні характеру та життя хлопчика. Босі ноги Климка в осінню холодну пору в далекій дорогі як символ гіркого сирітського дитинства, обпаленого війною. Босоніж хлопчик уперто іде до своєї мети — принести солі додому.
Художня деталь може вживатися автором у творі один раз, але нести при цьому важливу смислову та ідейну роль. Так, наприклад, чорнобривці в руках дівчини, яка хоче продати свою хустку, не тільки як останні квіти осені, а й символ України, її стійкості в боротьбі з ворогом, бо, за легендою, чорнобривці вперше виросли там, де загинули козаки, захищаючи рідну землю від ворогів.
Мова персонажів (монологи, діалоги) — виразна індивідуальна особливість героя твору, яка розкриває його характер і допомагає зрозуміти ставлення автора до певної дійової особи в художньому творі.
Для прикладу проаналізуймо особливості мовлення тітки Марини, яка, на нашу думку, виявила найбільшу турботу про Климка.
Доброта, щедрість, любов до ближнього, турбота виявляються через уживання тіткою пестливих слів: «борошенце»,«багатенько», «мішечки», «клуночок», «лобик», «сонечко», «молочко», «синочку» та ін. Просторічні слова в її мовленні свідчать про те, що тітка звичайна проста селянка: «носовичок», «жалко», «осталося», «мо’», «осьо», «паняй», «одбазарувалися», «підчинишся», «бідовенький», «босяцюра» та ін.
Автор, змальовуючи побут і подвір'я тітки Марини, теж використовує пест-ливі слова: «погрібничок», «брусочок», «вузенька стежка» та ін., тим самим передаючи глибоку повагу до всіх жінок на окупованій території, які вияви-ли турботу про інших у той жахливий час. Скільки авторської любові, поваги, замилування, захоплення героїнею передано у цих рядках: «Незабаром повернулася тітка Марина, весела, рум'янощока, очі сміються. В руках вона тримала маленьке жовте глеченя з квітками по боках, над вінцями в нього біліла ша-почка молочної піни».
Ноги Климка — важлива деталь у змалюванні характеру та життя хлопчика. Босі ноги Климка в осінню холодну пору в далекій дорогі як символ гіркого сирітського дитинства, обпаленого війною. Босоніж хлопчик уперто іде до своєї мети — принести солі додому.
Художня деталь може вживатися автором у творі один раз, але нести при цьому важливу смислову та ідейну роль. Так, наприклад, чорнобривці в руках дівчини, яка хоче продати свою хустку, не тільки як останні квіти осені, а й символ України, її стійкості в боротьбі з ворогом, бо, за легендою, чорнобривці вперше виросли там, де загинули козаки, захищаючи рідну землю від ворогів.
Мова персонажів (монологи, діалоги) — виразна індивідуальна особливість героя твору, яка розкриває його характер і допомагає зрозуміти ставлення автора до певної дійової особи в художньому творі.
Для прикладу проаналізуймо особливості мовлення тітки Марини, яка, на нашу думку, виявила найбільшу турботу про Климка.
Доброта, щедрість, любов до ближнього, турбота виявляються через уживання тіткою пестливих слів: «борошенце»,«багатенько», «мішечки», «клуночок», «лобик», «сонечко», «молочко», «синочку» та ін. Просторічні слова в її мовленні свідчать про те, що тітка звичайна проста селянка: «носовичок», «жалко», «осталося», «мо’», «осьо», «паняй», «одбазарувалися», «підчинишся», «бідовенький», «босяцюра» та ін.
Автор, змальовуючи побут і подвір'я тітки Марини, теж використовує пест-ливі слова: «погрібничок», «брусочок», «вузенька стежка» та ін., тим самим передаючи глибоку повагу до всіх жінок на окупованій території, які вияви-ли турботу про інших у той жахливий час. Скільки авторської любові, поваги, замилування, захоплення героїнею передано у цих рядках: «Незабаром повернулася тітка Марина, весела, рум'янощока, очі сміються. В руках вона тримала маленьке жовте глеченя з квітками по боках, над вінцями в нього біліла ша-почка молочної піни».