Художні образи в поезіях Ігоря калинця

Лаврін приїхав до млина, позносив з воза мішки заїхав під верби, розпріг воли, поклав їм сіна, а сам ліг спати. Добре виспавшись, він скупався в Росі, пополуднував і пішов у млин. Мірошник уже насипав борошном його мішки. Запрягши волів, Лаврін ненароком подивився на Рось і побачив дівчину. Він почув, що вона ніби освітила всю його душу, неначе сонце і побігла на гору зіркою. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того, щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною.  По обидва боки стояло високе жито, неначе дві зелені стіни. Дівчина ішла попід самою зеленою стіною, висмикувала з жита сині волошки й затикала за вуха. Лаврін догнав її й порівнявся з нею. Вона глянула на його своїми темними очима, і йому здалося, що на житі блиснули дві зірки.

1. Син двох заможних людей.
2. Заможня жінка, яка дуже (занадто) піклувалась про Павлуся.
3.  Сидів вдома, тільки виходив у садок і церкву.
4. Доріс Павлусь до парубка. Так його вигнало та розперло, такий став гладкий та опецькуватий! Пика широка та одутлувата, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панноч­ки.
5.  — Не ходи туди, синку,— каже мати,— на вечорницях збира­ються самі п'яниці та розбишаки; там тебе обидять, віку тобі збавлять. Почекай трошки — я сама знайду тобі дівчину, са­му найкращу на всьому світі, саму роботящу, вона буде тебе і годувать, і зодягать, і доглядать, як рідна мати.
6. Йому захотілося меду.
7. Після смерті старих наймит оженився з наймичкою і стали собі господарювати.
8. Їв та спав.
9. Павло Лежень.
10. Раз на зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба.
11. Знаєте що, хлопці! Візьмемо з собою на щастя Павла Лежня (таке приложили йому прізвище), то вже певно зна­йдемо скарб: він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!
12. вони вкинули у Павлусеву хату мертвого хорта.
13. - ?
14. Гарну вдачу, (щастя).
15. Продовжував їсти та спати.