У нашому великому та неосяжному світі існує дуже багато цінностей, при чому усі вони різні для кожної людини. Одні понад усе в своєму житті цінують гроші, прагнуть до збагачення та матеріального достатку. Інших турбує моральні надбання і духовність. Хтось повністю віддає себе обраній справі, вчиться, читає різноманітну літературу, а хтось найбільш усього цінує свій час. К слову сказати, що час – це одна з найбільших цінностей у житті людини, і його марна трата приводить до неприємних наслідків. Достатньо часто ми сумуємо, якщо загубимо якусь дрібну річ і впадаємо у розпач, коли втрачаємо якісь більші цінності, але майже ніколи не шкодуємо, коли марно гаємо свій час. А ось якщо замислитися, то втрата часу в деяких випадках рівноцінна смерті людини, яку ніхто не в змозі зупинити. І якщо ми так сильно вболіваємо за людиною, яка покинула цей світ, то чому ж ми не сумуємо за назавжди втраченим часом? Адже й видатний український просвітитель, філософ та педагог Г. Сковорода у своєму афоризмі каже нам саме про це: «З усіх утрат, утрата часу найтяжча». Український письменник Я. Дмитренко в одному із своїх творів застерігає нас, повторюючи відомий афоризм Г. Сковороди: “Мандрівник вічний – невблаганний час – іде вперед, його не зупинити”. Нам добре відомо, що усе на цій землі коли-небудь перестає існувати, і навіть час – швидкоплинний і незлічений. Багато українських видатних діячів, письменників та поетів своїм життям та творчістю доводять людству, що не треба витрачати свій час на непотрібні та пусті справи. Ось і видатний український письменник і поет В. М. Сосюра закликає читачів: «Працювать! Працювать безумовно! Кожній хвилі нема вороття! Ні! Я зовсім іще не заповнив Золотої анкети життя». Цей призив закликає людей берегти кожну секунду свого життя, бо “велике щастя — жить”, але, на превеликий жаль, життя може перерватися у будь який момент, а нам треба так багато усього успіти і зробити все, що нам покладено у нашому житті. А слова І. Франка “Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!” закликають нас зайняти активну життєву позицію і віддатися своїй діяльності так, щоб вона билася в кожній клітині нашого єства. І. Франко вмів дуже цінувати свій час і вірно розумів вислів Г. Сковороди «З усіх утрат, утрата часу найтяжча». У сучасному суспільстві досить часто можна зустріти людей похилого віку, які, всупереч усе, молоді духом та душею і встигли зробити за своє життя так багато, що їм є що розповісти. Слухати ці розповіді дуже приємно. Такі люди завжди прагнуть нагадати нам, щоб ми берегли свій час, цінували кожну хвилинку свого життя та не витрачали його марно. Як каже іще одна життєва мудрість – “На годину спізнишся — за рік не доженеш”. І тому щасливою людиною буде той, хто зможе знайти сенс у своєму житті, але найщасливішою стане та людина, яка зуміє правильно використовувати час, який нам даний на втілення своїх мрій, на те, щоб після себе залишити слід на землі, який би ще довго нагадував нащадкам про наше існування.
Образ Павлуся в романі Андрія Чайковського “За сестрою” – це вичерпне втілення героїзму. Павлусь – це мужній лицар, якому до снаги всі випробування.
Хто такий Павлусь? Це 15-ти річний хлопчина, який є яскравим представником роду Судаків.
До ключових рис характеру Павлуся можна віднести:
Найвищі морально-вольові якості: витримка, мужність, готовність до cамопожертви, ненависть до зрадників, справедливий патріотизм;
Кмітливість, спритність та не аби який розум: він вміло володіє зброєю та вміє своєчасно застосовувати отримані знання на практиці;
Чуттєві риси справжньої людини: вірність, винахідливість, любов до природи та сім’ї, справедливість, вміння орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях.
План-характеристика Павлуся з повісті А. Чайковського “За сестрою”
Перш за все Павлусь – це нащадок козацького роду Судаків;
Лицарська поведінка Павлуся передається в його братерській любові до сестри;
Павлусь має гострий розум, тому швидко засвоює козацькі навички та вміння;
Павлусь по-справжньому кохає свою Батьківщину і свій край;
Козацька волелюбність, співчуття до знедолених;
Твердість у своїй вірі та власних вчинках;
Повноцінна вірність даному слову.
Павлусь – це головний герой повісті А. Чайковського “За сестрою”. Майже все своє життя Павлусь мирно жив зі своєю сім’єю у сел вка, аж поки біда не нагрянула у дім: татари вбили рідних Павлуся, а сестру Ганну забрали у полон. Павлусь вирішує незважаючи ні на що врятувати свою сестру та помститися за смерть сім’ї і вирушає у далеку подорож. Також Павлусь хоче довести самому собі що він – це справжній нащадок прадідів-запорожців, які боронили українську землю від загарбників. Хлопець залишає козаків-побратимів, батька та брата і йде в Крим визволяти сестру з полону.
Тяжка доля випала Павлусю: його декілька разів продавали в рабство, примушували дуже тяжко працювати та карали, але він мужньо переніс усі випробування долі. Адже тільки мужнім сміливцям доля усміхається. Девлет-гірей, бачачи наполегливість Павлуся відпускає його та Ганнусю з полону і вручає охоронну грамоту, завдяки котрій їх в дорозі додому не чіпають татари.
Ось так, дякуючи самопожертві, відвазі і терпінню молодий Павлусь зміг розтопити кремезне серце Девлет-гірея та звільнити з полону себе і рідну сестру. останні слова, які почув Павлусь від Девлет-гірея були такими: “Добре в тебе серце, хлопче!”
Достатньо часто ми сумуємо, якщо загубимо якусь дрібну річ і впадаємо у розпач, коли втрачаємо якісь більші цінності, але майже ніколи не шкодуємо, коли марно гаємо свій час. А ось якщо замислитися, то втрата часу в деяких випадках рівноцінна смерті людини, яку ніхто не в змозі зупинити. І якщо ми так сильно вболіваємо за людиною, яка покинула цей світ, то чому ж ми не сумуємо за назавжди втраченим часом? Адже й видатний український просвітитель, філософ та педагог Г. Сковорода у своєму афоризмі каже нам саме про це: «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
Український письменник Я. Дмитренко в одному із своїх творів застерігає нас, повторюючи відомий афоризм Г. Сковороди: “Мандрівник вічний – невблаганний час – іде вперед, його не зупинити”. Нам добре відомо, що усе на цій землі коли-небудь перестає існувати, і навіть час – швидкоплинний і незлічений.
Багато українських видатних діячів, письменників та поетів своїм життям та творчістю доводять людству, що не треба витрачати свій час на непотрібні та пусті справи. Ось і видатний український письменник і поет В. М. Сосюра закликає читачів:
«Працювать! Працювать безумовно!
Кожній хвилі нема вороття!
Ні! Я зовсім іще не заповнив
Золотої анкети життя».
Цей призив закликає людей берегти кожну секунду свого життя, бо “велике щастя — жить”, але, на превеликий жаль, життя може перерватися у будь який момент, а нам треба так багато усього успіти і зробити все, що нам покладено у нашому житті. А слова І. Франка “Працювать, працювать, працювати! В праці сконать!” закликають нас зайняти активну життєву позицію і віддатися своїй діяльності так, щоб вона билася в кожній клітині нашого єства. І. Франко вмів дуже цінувати свій час і вірно розумів вислів Г. Сковороди «З усіх утрат, утрата часу найтяжча».
У сучасному суспільстві досить часто можна зустріти людей похилого віку, які, всупереч усе, молоді духом та душею і встигли зробити за своє життя так багато, що їм є що розповісти. Слухати ці розповіді дуже приємно. Такі люди завжди прагнуть нагадати нам, щоб ми берегли свій час, цінували кожну хвилинку свого життя та не витрачали його марно. Як каже іще одна життєва мудрість – “На годину спізнишся — за рік не доженеш”. І тому щасливою людиною буде той, хто зможе знайти сенс у своєму житті, але найщасливішою стане та людина, яка зуміє правильно використовувати час, який нам даний на втілення своїх мрій, на те, щоб після себе залишити слід на землі, який би ще довго нагадував нащадкам про наше існування.
Чайковський “За сестрою”: характеристика Павлуся
Образ Павлуся в романі Андрія Чайковського “За сестрою” – це вичерпне втілення героїзму. Павлусь – це мужній лицар, якому до снаги всі випробування.
Хто такий Павлусь? Це 15-ти річний хлопчина, який є яскравим представником роду Судаків.
До ключових рис характеру Павлуся можна віднести:
Найвищі морально-вольові якості: витримка, мужність, готовність до cамопожертви, ненависть до зрадників, справедливий патріотизм;
Кмітливість, спритність та не аби який розум: він вміло володіє зброєю та вміє своєчасно застосовувати отримані знання на практиці;
Чуттєві риси справжньої людини: вірність, винахідливість, любов до природи та сім’ї, справедливість, вміння орієнтуватися в складних життєвих ситуаціях.
План-характеристика Павлуся з повісті А. Чайковського “За сестрою”
Перш за все Павлусь – це нащадок козацького роду Судаків;
Лицарська поведінка Павлуся передається в його братерській любові до сестри;
Павлусь має гострий розум, тому швидко засвоює козацькі навички та вміння;
Павлусь по-справжньому кохає свою Батьківщину і свій край;
Козацька волелюбність, співчуття до знедолених;
Твердість у своїй вірі та власних вчинках;
Повноцінна вірність даному слову.
Павлусь – це головний герой повісті А. Чайковського “За сестрою”. Майже все своє життя Павлусь мирно жив зі своєю сім’єю у сел вка, аж поки біда не нагрянула у дім: татари вбили рідних Павлуся, а сестру Ганну забрали у полон. Павлусь вирішує незважаючи ні на що врятувати свою сестру та помститися за смерть сім’ї і вирушає у далеку подорож. Також Павлусь хоче довести самому собі що він – це справжній нащадок прадідів-запорожців, які боронили українську землю від загарбників. Хлопець залишає козаків-побратимів, батька та брата і йде в Крим визволяти сестру з полону.
Тяжка доля випала Павлусю: його декілька разів продавали в рабство, примушували дуже тяжко працювати та карали, але він мужньо переніс усі випробування долі. Адже тільки мужнім сміливцям доля усміхається. Девлет-гірей, бачачи наполегливість Павлуся відпускає його та Ганнусю з полону і вручає охоронну грамоту, завдяки котрій їх в дорозі додому не чіпають татари.
Ось так, дякуючи самопожертві, відвазі і терпінню молодий Павлусь зміг розтопити кремезне серце Девлет-гірея та звільнити з полону себе і рідну сестру. останні слова, які почув Павлусь від Девлет-гірея були такими: “Добре в тебе серце, хлопче!”
Объяснение: