олена іванівна шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора і. шовгенева (теліга — це прізвище чоловіка олени іванівни, яке вона взяла після одруження). у 1917 р. після лютневої революції родина шовгеневих повернулась до києва, де батько став міністром української народної республіки. протягом 1917—1919 рр. олена навчалась у гімназії дучинської. у 1919р. після наступу більшовиків центральна рада змушена була залишити київ, а разом з нею виїхав і. шовгенів, який оселився з родиною в чехії, згодом ставши ректором української господарської академії в подєбрадах.
у 1929 р. олена закінчила історико-філологічний факультет високого педагогічного інституту ім. м. драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака михайла телігу.
протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у варшаві, беручи активну участь у громадському житті. у 1932р. олена почала активно співпрацювати з "вісником" д. донцова.
у 1939—1941 рр. у кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "зарево" і під керівництвом о. ольжича працювала у проводі оун (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп оун олена теліга поїхала до києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні української національної ради. о. теліга як член референтури культурної комісії створила "спілку письменників", заснувала і редагувала журнал "літаври" (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. о. ольжич намагався переконати о. телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
XIII век. Карпатское село живёт независимо и вольно, однако появляется боярин и считает себя полноправным хозяином края. Селяне не покоряются и побеждают боярина, объединившегося с монголами
В карпатское село Тухля приезжает боярин Тугар Волк. Князь Даниил даровал ему эти земли. Волк отправляется охотиться на медведей с гостями и смелой красавицей-дочерью Мирославой. Она получила мужское воспитание, обладает сильным духом и владеет навыками настоящего рыцаря. «Вот девушка! Такой бы подстать мужчиной быть» — восхищаются тухольцы, увидев её. Проводником бояре берут Максима Беркута, сына авторитетного в сельской общине старца Захара.
Во время охоты Мирослава проваливается в логово медведицы. В решающую минуту от смерти её Максим. В знак благодарности девушка горячо сжимает руку Молодые люди очарованы друг другом.
«Захар Беркут» (1971). Режиссёр: Леонид Осыка. Источник: YouTube.
Максим Беркут ведёт Тугара и Мирославу своим селом. Тухля находится в долине, окружённой со всех сторон скалами, в своеобразном котле. Сюда водопадом падает горный ручей, «извиваясь ужом по долине». Юноша рассказывает об общинном суде: на него собираются почтенные старцы села. Беркут зовёт и Тугара Волка. Но боярин считает оскорбительным быть равным смердам и не хочет приходить на суд.
В ущелье они видят Сторожа — огромный камень-столб, тухольскую святыню. Максим рассказывает легенду о нём. Когда-то на месте села было огромное озеро, власть над которым имела богиня смерти Морана. В нём не было ничего живого. Однажды царь великанов поссорился с Мораной, разбил окружающие озеро скалы, вся вода из него вытекла и потеряла свою силу. Тогда богиня смерти обратила царя в этот камень. Теперь он охраняет долину.
ответ:
справжнє ім'я — олена іванівна шовгенева.
олена іванівна шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора і. шовгенева (теліга — це прізвище чоловіка олени іванівни, яке вона взяла після одруження). у 1917 р. після лютневої революції родина шовгеневих повернулась до києва, де батько став міністром української народної республіки. протягом 1917—1919 рр. олена навчалась у гімназії дучинської. у 1919р. після наступу більшовиків центральна рада змушена була залишити київ, а разом з нею виїхав і. шовгенів, який оселився з родиною в чехії, згодом ставши ректором української господарської академії в подєбрадах.
у 1929 р. олена закінчила історико-філологічний факультет високого педагогічного інституту ім. м. драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака михайла телігу.
протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у варшаві, беручи активну участь у громадському житті. у 1932р. олена почала активно співпрацювати з "вісником" д. донцова.
у 1939—1941 рр. у кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство "зарево" і під керівництвом о. ольжича працювала у проводі оун (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп оун олена теліга поїхала до києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні української національної ради. о. теліга як член референтури культурної комісії створила "спілку письменників", заснувала і редагувала журнал "літаври" (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. о. ольжич намагався переконати о. телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
объяснение:
XIII век. Карпатское село живёт независимо и вольно, однако появляется боярин и считает себя полноправным хозяином края. Селяне не покоряются и побеждают боярина, объединившегося с монголами
В карпатское село Тухля приезжает боярин Тугар Волк. Князь Даниил даровал ему эти земли. Волк отправляется охотиться на медведей с гостями и смелой красавицей-дочерью Мирославой. Она получила мужское воспитание, обладает сильным духом и владеет навыками настоящего рыцаря. «Вот девушка! Такой бы подстать мужчиной быть» — восхищаются тухольцы, увидев её. Проводником бояре берут Максима Беркута, сына авторитетного в сельской общине старца Захара.
Во время охоты Мирослава проваливается в логово медведицы. В решающую минуту от смерти её Максим. В знак благодарности девушка горячо сжимает руку Молодые люди очарованы друг другом.
«Захар Беркут» (1971). Режиссёр: Леонид Осыка. Источник: YouTube.
Максим Беркут ведёт Тугара и Мирославу своим селом. Тухля находится в долине, окружённой со всех сторон скалами, в своеобразном котле. Сюда водопадом падает горный ручей, «извиваясь ужом по долине». Юноша рассказывает об общинном суде: на него собираются почтенные старцы села. Беркут зовёт и Тугара Волка. Но боярин считает оскорбительным быть равным смердам и не хочет приходить на суд.
В ущелье они видят Сторожа — огромный камень-столб, тухольскую святыню. Максим рассказывает легенду о нём. Когда-то на месте села было огромное озеро, власть над которым имела богиня смерти Морана. В нём не было ничего живого. Однажды царь великанов поссорился с Мораной, разбил окружающие озеро скалы, вся вода из него вытекла и потеряла свою силу. Тогда богиня смерти обратила царя в этот камень. Теперь он охраняет долину.
Объяснение: