Федько був бешкетником. його дуже часто сварили за постійні витівки. але завжди чесно зізнавався. неподалік жила панська родина. єдиною дитиною там був спокійний костя. і ось одного разу федько знайшов палицю та заявив, що перебереться на інший берег по крижинах. саме було закінчення зими. толя йшов до школи, та раптом вирішив підійти до федька. федько вирішив погуляти крижинами по течії. коли федя виконав цей трюк, толька посперечався з ним, що зможе так само. федько не хотів цього, але толя його вмовив. якщо толя все повторить, федько має віддати йому чижика. ось толька пішов на крижини і почав тонути! лід несеться, хлопчисько не може перейти на іншу крижину - сміливості немає. федько кинувся на поміч. коли хлопчина виштохнув тольку на берег, тоді сам звалився у воду. ледь вилізши з крижаної води, він майже не дишав. глядачі цієї ситуації покликали батьків обох хлопців. федька змушували сказати правду, та побачивши, як толька боїться, аби його не насварили, хлопець сказав, що сам штохнув його на лід. вдома батько федька випоров його і хлопець зліг с температурою. пролежавши 3 дні, він помер. коли несли труну з федьком, толька лише виглянув з вікна, а потім пішов грати з федьковим чижиком.
Тема: закликання людини любити природу, людей, красу, мистецтво, легенди і дійсність. Ідея: благотворний вплив природи на людське життя. Основна думка: кожен із нас — невід’ємна частинка матінки-природи. Світ навколо нас такий чарівний, таких квітучий і радісний, що людині тільки б захоплюватись ним та берегти цю чудову і неповторну красу. Жанр: пейзажна лірика. Художні засоби Епітети: «душі своєї», «висоти незміримі», «святі глибини», «душа могуча», «усі пориви», «душі твоєї», «живим поетом». Метафори: «люби природу…для неї», «станеш ти не папіряним, — живим поетом». Порівняння: «люби природу не як символ душі своєї». Антитези: «люби природу не для себе, люби для неї», «будь же сином, а не естетом», «станеш ти не папіряним, — живим поетом».
