Гайдамаки (подібно до назви гєзи відбувається з турецького туру гайдимак - нападу, тур. Хайдамак - розбійник) - левени, дієнікі - екзоніми учасників репресій військових загонів (іноді розбійників) у XVIII столітті на території Правобережної України, відійшовши до Речі Посполитої внаслідок Андрусівського перемирію . Гайдамаки називали також учасників гайдамацьких вістрям 1734, 1750 і 1768 років, в ході яких противники захопили замки, міста та цілі регіони. В інше час гейдамаки здійснювали окремі напади на польських земель, колабораціоністів, місцевих, турецьких чиновників, безрарабських бояр, брали участь у походах і набегах запорожців. Вначале вони базуються за Дністром. Самі себе вони назвали вольними казаками. Термін «гайдамаки» вперше з'являється в документах 1737 року, до цього використовувався тільки термін «левенці». Всі три екзони - гайдамака, левенець і дієнека - перейшли в сучасні славі сімейства жителів України та вихідців з України різних національностей. [1] Гайдамаками також називалися подолійські повстанці Устима Кармелюка - причом вони вже самі себе так називали, а також деякі українські військові формування періоду громадянської війни 1917-1922 років, воєвалися з білвиками та білогвардейцями за встановлення на території України національного незалежного держави.
дід кудьма – таємний вихователь вовків, наділений божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. та саме життя волхва кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «гарне життя прожив. важке й чисте. може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».
дід кібчик основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі демка дурна сила одним із головних образів повісті є й демко дурна сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда кібчика.
демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.
Гайдамаки називали також учасників гайдамацьких вістрям 1734, 1750 і 1768 років, в ході яких противники захопили замки, міста та цілі регіони. В інше час гейдамаки здійснювали окремі напади на польських земель, колабораціоністів, місцевих, турецьких чиновників, безрарабських бояр, брали участь у походах і набегах запорожців. Вначале вони базуються за Дністром. Самі себе вони назвали вольними казаками. Термін «гайдамаки» вперше з'являється в документах 1737 року, до цього використовувався тільки термін «левенці». Всі три екзони - гайдамака, левенець і дієнека - перейшли в сучасні славі сімейства жителів України та вихідців з України різних національностей. [1]
Гайдамаками також називалися подолійські повстанці Устима Кармелюка - причом вони вже самі себе так називали, а також деякі українські військові формування періоду громадянської війни 1917-1922 років, воєвалися з білвиками та білогвардейцями за встановлення на території України національного незалежного держави.
дід кудьма – таємний вихователь вовків, наділений божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. та саме життя волхва кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «гарне життя прожив. важке й чисте. може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».
дід кібчик основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі демка дурна сила одним із головних образів повісті є й демко дурна сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда кібчика.
демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.