Фразеологізмами називають особливі стійкі словосполучення, які мають усталену (незмінну) форму та означають одне поняття, подібно до слова. Наприклад, слово "втекти" має значення "швидко рухатися бігом звідкись". І таке ж саме значення має фразеологізм "накивати п'ятами". Тобто ми можемо поставить знак тотожності між словом "втекти" та стійким сполученням слів "накивати п'ятами". Відповідно, фразеологізм є одним членом речення. При розборі речення "Злякавшись, він накивав п'ятами", підкреслене словосполучення буде присудок, а не присудок+додаток!! !
Складність пояснення змісту фразеологізма (ще його називають фразеологічним зворотом) залежить від ступені зрощенності слів, що входять у його склад. За ступенем зрощенності фразеологізми української мови поділяються на:
- фразеологічні сполучення - це найбільш "вільні" фразеологізми, адже хоча б один з його компонентом (а частіше обидва) є звичайним словом, яке вживається поза межами цього фразеологізму. Значення фразеологічних сполучень легко встановити зі значення слів, що входять до його складу, напр. , бавитися (гратися) з вогнем, бере досада (злість) , від смеркання до світання;
- фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, які становлять змістову неподільну єдність, проте їх значення частково витікає зі значення слів у його складі (подібно до метафори) , напр. , валити все докупи (змішувати) , бачити наскрізь (добре розумітися) , бити на сполох (піднімати тривогу) ;
- фразеологічні зрощення - це група фразеологізмів, найскладніших для тлумачення, адже в їх склад, по-перше, входить компонент, який поза межами цього фразеологізму не вживається, а по-друге, значення всього фразеологізму неможливо встановити зі значення слів, що входять до його складу. При перекладі на іншу мови таким фразеологізмам можливо лише знайти відповідник - синонім у мові перекладу. Напр. , байдики бити (нічого не робити) , баглаї напали (лінуватися) , золоті верби ростуть (не виходить нічого путнього) тощо.
Фразеологія певного народу твориться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.
Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.
Творча спадщина Тараса Шевченка яскрава та різноманітна. Хоч він найбільше відомий нам саме як поет, не слід забувати, що Шевченко створив також чудові прозові, драматичні й художні твори. Дуже поширеною темою у творчості Кобзаря є тема тяжкої долі української жінки. Поеми «Катерина» та «Наймичка» присвячені саме цій темі.Обидві поеми Шевченка розповідають нам про долю дівчини-покритки. На жаль, це була типова трагедія для тогочасного суспільства. І письменник, який-усе життя дуже переймався долею рідного народу, не міг оминути цієї теми. І тому він у своїх творах порушив цю важливу та страшну проблему.Хоч поеми «Катерина» та «Наймичка» мають спільну тематику, проте вони дуже різні. Передусім вони різні своєю композиційною будовою, але це, на мою думку, не настільки важливо. Як ми бачимо вже з назв, головними героями поем є жінки. Це два яскравих і прекрасних образи. І Катерина, і Ганна красиві,працьовиті, ширі та чесні. Проте, героїні дуже відрізняються. Побачити ці відмінності можна, проаналізувавши життя обох дівчат.,Обидві історії дуже схвилювали мене: мені навіть уявити страшно, що довелося пережити Катерині та Ганні. Я помітила, що дуже часто, коли читаєш якийсь захоплюючий літературний твір, забуваєш, що його герої — лише літературні образи, вигадані автором. Так і цього разу, але одразу спадає на думку те, що таких дівчат у сучасній Шевченку Україні були тисячі. Отже, події, змальовані в поемах, є не стільки художнім вимислом, скільки просто узагальненням реальних подій. Це справді страшно!Катерину виганяють із дому батьки, вона з малою дитиною без грошей і навіть теплого одягу йде зі свого села. Вона поневіряється, потерпає від голоду та холоду і врешті зустрічає свого кривдника. Але Іван теж проганяє її. Не в змозі витримати такого приниження, Катерина топиться, залишаючи дитину напризволяще. Ганну так само спіткала доля покритки, але Ганна знаходить б вижити. Вона підкидає дитину багатим людям, а сама йде працювати до них наймичкою. Отже, Катерина підкорилася обставинам, але, на мою думку, її не можна засуджувати.А вчинок Ганни є справді незвичайним! Мене глибоко вразила сила духу, любов до сина, яку виявила Ганна.Через образи Ганни та Катерини Т. Шевченко розкриває проблему покриток в українському суспільстві XIX століття. Цими образами він стверджує духовну силу, чистоту української жінки та її прагнення перемогти обставини.
Складність пояснення змісту фразеологізма (ще його називають фразеологічним зворотом) залежить від ступені зрощенності слів, що входять у його склад. За ступенем зрощенності фразеологізми української мови поділяються на:
- фразеологічні сполучення - це найбільш "вільні" фразеологізми, адже хоча б один з його компонентом (а частіше обидва) є звичайним словом, яке вживається поза межами цього фразеологізму. Значення фразеологічних сполучень легко встановити зі значення слів, що входять до його складу, напр. , бавитися (гратися) з вогнем, бере досада (злість) , від смеркання до світання;
- фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, які становлять змістову неподільну єдність, проте їх значення частково витікає зі значення слів у його складі (подібно до метафори) , напр. , валити все докупи (змішувати) , бачити наскрізь (добре розумітися) , бити на сполох (піднімати тривогу) ;
- фразеологічні зрощення - це група фразеологізмів, найскладніших для тлумачення, адже в їх склад, по-перше, входить компонент, який поза межами цього фразеологізму не вживається, а по-друге, значення всього фразеологізму неможливо встановити зі значення слів, що входять до його складу. При перекладі на іншу мови таким фразеологізмам можливо лише знайти відповідник - синонім у мові перекладу. Напр. , байдики бити (нічого не робити) , баглаї напали (лінуватися) , золоті верби ростуть (не виходить нічого путнього) тощо.
Фразеологія певного народу твориться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. Вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. Вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.
Фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту.