Картка № 2 1. які риси характеру ви найбільше цінуєте в людині? власну думку вмотивуйте. 2. що мав на увазі в. симоненко, зазначаючи у своїй поезії про людей»? наведіть переконливі обґрунтування. 3. для того щоб гідно прожити, в. симоненко у своєму вірші застерігає читача від: а) необачності і
ліні; б) можливості проспати; в) жорстокості і байдужості.
У одного з друзів досить незвичне ім’я – Ява. В повісті пояснюється, що це не ім’я, а прізвисько, яке причепилося до Івана з півторарічного віку. Саме тоді він, намагаючись вимовити своє ім’я, сказав: «Я – Ваня», а вийшло «Ява»…, яке причепилося до нього і стало його другим ім’ям. На вигляд він теж досить незвичайний. У Яви рясно вкрите веснянками обличчя і руде, постійно скуйовджене волосся. Це енергійний і відчайдушний хлопець. Саме Ява зазвичай є ініціатором витівок друзів та різноманітних їх вигадок. Вони то метро вирішать прокласти під Васюківкою, то влаштують бій биків, то театр шкільний організують. Та якими б не були вигадки Яви, вини завжди йшли у нього від душі і серця. Хлопець щиро вірив, що робить краще своїм односельцям та скрашує їхнє життя. Та Іван Рень був здатний не тільки на витівки та розваги, але й на серйозні вчинки. Наприклад, коли Ява не зміг здати екзамен з української мови і йому призначили переекзаменування, він сумлінно готувався до цієї перездачі. Вибрав хлопець для цього «безлюдний» острів і добрав для себе ім’я «Робінзон Кукурудзо».
А ось Павлуша Завгородній – це повна протилежність Яві. Я думаю, що саме тому, що хлопці такі різні, їм і вдалося стати кращими друзями. У порівнянні з Явою Павлуша дуже врівноважений і незвичайно спокійний хлопець. Та незважаючи на це, він повністю підтримує Яву у всіх його забавках і витівках та компенсує в них відчайдушність свого товариша. Павлуша мріє стати льотчиком та дуже любить малювати,але не менше за свого друга полюбляє таємниці і романтичні пригоди.
Тореадори з Васюківки Ява та Павлуша мають завжди лише добрі і благородні наміри. Та життєвого досвіду у них недостатньо, як недостатньо і знань. Тому друзі постійно потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні товариші при цьому добре усвідомлюють свої помилки і прагнуть не повторювати їх. Але майже одразу хлопці вигадують і втілюють у життя нові авантюри і знову у них все йде не так, як вони хотіли.
Міні, як однолітку Яви і Павлуші, дуже зрозумілі їх бажання, наміри і вчинки. І якщо запитати, хто з них кращий, то буде досить важки відповісти на це питання. Бо ці школярі – єдине ціле, вони є прикладом справжньої дружби і доводять нам, що дружба – це велика сила. Для кожного з нас дуже важливо мати поруч із собою відданого і вірного товариша, який готовий піти за тобою в вогонь і воду, який не зрадить і до у скрутній ситуації, завжди і в будь-яких обставинах прийде на виручку, бо він справжній друг.
Україна - моя рідна країна. Можливо сьогодні, вона переживає тяжки для її існування часи, але завжди хочеться вірити, що все таки наша Держава стане сильною, могутньою, дружньою. Моя країна, - найбагатша земля, плодовита, родюча. Здається, працюй собі і живи приспівуючи, процвітай тай радій піднімаючи на ноги молоде покоління. Але ж знову на горизонті нова біда, - це єлектронне рабство. Рабство, яке повинне охопити все навкруги.
Толетарний контроль - лагер, де кожної особи буде пригнічене сумління, воля. Сьогодні кажуть, що це буде добре. Не буде шахрайства, не буде крадіжок, не буде терроризму. Все під контролем. Але чи це є правда? Боюся назвати цей режим правдою. Молоде покоління у біді. Напревеликий жаль, що молоді хлопці і дівчата, дорослі та люди старшого віку не вдумуючись у цю новизну політики, схиляючи голову, покірно піддаються цьому.
І що можна сказати про майбутне нашої рідної України, якщо населення в цілому буде зомбіроване. Людина не зможе відчувати ту істинну радість, щастя, добрі почуття любові, дружности, миру та спокою у своїй душі, і всього прекрасного що дароване нам Богом. Тож будьмо розумніші, не піддаваючись на різні новинки, які замилюють наш зір і обіцяють нам волю, щастя і добробут.