каземат Клацнув у замку ключ, загриміли важкі двері. Шевченка завели до камери Тарас оглянувся в своїй новій оселі. Під стіною вузеньке ліжко, біля столика один стілець. Тут Шевченко побачив грати. Вони найдужче вдарили по серцю. Грати — різновид клітки, символ неволі, горя, краху людських надій. А ще ганьба. Памятав, як у його рідній Кирилівці в'язниць боялися дужче за смерть. Звірі й ті в неволі гинуть, а тут жива людина, подоба Божа... Сів на убоге ложе, щоб втишити в ногах тремтіння. Тільки б не здатися, тільки б витримати! У казематі вже чимало братчиків. Що тут на них чекаєЙ Тяжкі брутальні допити з метою знівечити, втоптати в Івань високі іхні помисли і їхні душі. У тих душах — біль за свій народ, за люд, що стогне й мучиться під тягарем кріпаччини. Тарас пригадав, як на поромі перед арештом хтось хотів зіпхнути у воду його чемодан з рукописами, щоб не дістався жандармам. Не допустив, злякався, що загинуть його найкращі вірші, які зібрав, на лихо, по всіх знайомих. За такі вірші можуть заслати в Сибір. Адже це документальні свідчення його крамольності, його вини. А може, слід було кинути у воду? Ні, він не зміг! Це ж діти його... Щоб батько та рятувався смертю своїх дітей! За хвилину Шевченка повели на допит. складіть будь-ласка план
