"Если ты родился бедным, то это не твоя вина. А вот если ты умер бедным, то в этом никто не виноват кроме тебя."— Билл Гейтс
Капиталистическая игра такова — что есть богатые, средние и бедные.
Но, что будет если исчезнит класс бедных?
Источник всякого богатства, помимо богатств природы, — человеческий труд. Чтоб этот труд продолжал быть, продолжал развиваться нужны те, кто будут работать и те, кто будут руководить. Так было, есть и должно оставаться.
Если все станут богатыми, то кто станет производить для жизни всего общества средства существования? Например выращивать скот, выпекать хлеб, строить дома. В стремлении ответить на этот вопрос и подтолкнуло людей создать государство. Его главная задача с первых же дней существования, помимо охраны и защиты, — вынуждать бедного постоянно работать на богатого. А чтобы насильно принудить создали постоянно действующие инструменты власти : тюрьмы, милицию, криминальную и политическую милиции, жандармерию и особые войска.
Но, что будет если все-таки такое случится — бедные исчезнут?
Все станут ровно богаты в меру своих представлений о богатстве тогда, когда сознание каждого человека измениться настолько, что каждый перестанет делать различие между своим и чужим. Всем естественно захочется это улучшать, преумножать, но когда-нибудь их развитие остановится и начнется деградация.
Бедному все же всегда есть к чему стремиться даже духовно. У бедного человека есть свобода в определенном смысле. У богатых есть свои условности, огромная гордость которую все время нужно подпитывать материальными красивыми вещами. У богатых точно такой же риск умереть как и у бедных, одни от зависти и желания погибают, другие от голода. Деньги привлекают воров и агрессоров, которые готовы биться за наследство.
У бедного всегда есть стремление к своей цели. У богатого цели быстро кончаются, вот так и получается что берут плохие вещи в свои руки. Деньги привлекают алчных людей, которые прикидываются друзьями либо возлюбленными. Бедный может быть уверен в том, что любят его а счет в банке. Нищему нечего терять. Он не может разориться либо лишится особого статуса. Так и появляются духовные ценности у бедных, им проще свою душу. Получить вечные богатства, которые всегда будут с ними. И он ценит воду, хлеб, свое выживание, свою жизнь.
Митько та Сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до Митькової бабусі на усе літо. Сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті здаються.
Спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? Увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік.
Коли Митько та Сергій приїхали до Юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця Васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «Від нічого робити» Васько вирішив пожартувати та налякати друзів. Якось побачивши Сергія та Митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. Хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. І саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. З цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано привели їх до захоплення зоологією.
Увесь час Митько та Сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. Товариші завжди допомагають один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. Юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера.
Звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого Митькозавра, що його просто вигадав Васько. Але ніщо не може надовго зіпсувати настрій Митьку та Сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. Вони за цей час дізналися стільки цікавого, що Васькові навіть не снилося. Друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. Митько та Сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Раскрытие темы бедности
"Если ты родился бедным, то это не твоя вина. А вот если ты умер бедным, то в этом никто не виноват кроме тебя."— Билл Гейтс
Капиталистическая игра такова — что есть богатые, средние и бедные.
Но, что будет если исчезнит класс бедных?
Источник всякого богатства, помимо богатств природы, — человеческий труд. Чтоб этот труд продолжал быть, продолжал развиваться нужны те, кто будут работать и те, кто будут руководить. Так было, есть и должно оставаться.
Если все станут богатыми, то кто станет производить для жизни всего общества средства существования? Например выращивать скот, выпекать хлеб, строить дома. В стремлении ответить на этот вопрос и подтолкнуло людей создать государство. Его главная задача с первых же дней существования, помимо охраны и защиты, — вынуждать бедного постоянно работать на богатого. А чтобы насильно принудить создали постоянно действующие инструменты власти : тюрьмы, милицию, криминальную и политическую милиции, жандармерию и особые войска.
Но, что будет если все-таки такое случится — бедные исчезнут?
Все станут ровно богаты в меру своих представлений о богатстве тогда, когда сознание каждого человека измениться настолько, что каждый перестанет делать различие между своим и чужим. Всем естественно захочется это улучшать, преумножать, но когда-нибудь их развитие остановится и начнется деградация.
Бедному все же всегда есть к чему стремиться даже духовно. У бедного человека есть свобода в определенном смысле. У богатых есть свои условности, огромная гордость которую все время нужно подпитывать материальными красивыми вещами. У богатых точно такой же риск умереть как и у бедных, одни от зависти и желания погибают, другие от голода. Деньги привлекают воров и агрессоров, которые готовы биться за наследство.
У бедного всегда есть стремление к своей цели. У богатого цели быстро кончаются, вот так и получается что берут плохие вещи в свои руки. Деньги привлекают алчных людей, которые прикидываются друзьями либо возлюбленными. Бедный может быть уверен в том, что любят его а счет в банке. Нищему нечего терять. Он не может разориться либо лишится особого статуса. Так и появляются духовные ценности у бедных, им проще свою душу. Получить вечные богатства, которые всегда будут с ними. И он ценит воду, хлеб, свое выживание, свою жизнь.
Митько та Сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до Митькової бабусі на усе літо. Сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті здаються.
Спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? Увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік.
Коли Митько та Сергій приїхали до Юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця Васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «Від нічого робити» Васько вирішив пожартувати та налякати друзів. Якось побачивши Сергія та Митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. Хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. І саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. З цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано привели їх до захоплення зоологією.
Увесь час Митько та Сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. Товариші завжди допомагають один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. Юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера.
Звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого Митькозавра, що його просто вигадав Васько. Але ніщо не може надовго зіпсувати настрій Митьку та Сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. Вони за цей час дізналися стільки цікавого, що Васькові навіть не снилося. Друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. Митько та Сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.