У мене під вікном росте молоденька горобина. Я дуже люблю це витончене деревце, тому що воно казково красиво в будь-який час року. Ранньою весною вона одягає вбрання з ніжно-зелених мереживних листочків, а в кінці весни, в травні, зацвітає пишними білими гронами. Особливо приємно пахощі квітучої горобини рано вранці, коли прокидаєшся від веселого гороб'ячого щебету, відкриваєш вікно і насолоджуєшся ніжним ароматом. Влітку горобина дарує нам прохолоду, захищаючи вікно від спекотного сонця. А в осінні дні це деревце стає чарівно красивим. Сонечко, прощаючись з рябинки до весни, дарує їй свої найкрасивіші фарби. Немов казкова принцеса в мереживній жовтому сарафані з яскраво-червоними сережками-гронами красується горобина у мене під вікном. Але це оздоблення недовговічне. Холодний безжалісний вітер незабаром зірве чудовий наряд, і тільки червоні кетяги ягід будуть таїти ніжні спогади про літо і теплі. Потім настає зима, і білий іскристий сніг прикрасить гілки. Але сумувати й нудьгувати рябинки взимку не доведеться. Галасливі горобині зграйки стануть її постійними гостями. Адже корисні і смачні горобинові ягоди будуть рятувати пернатих від голоду довгої морозної зими.
Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (19 грудня 1919, Кролевець — 29 серпня 1988, Київ) — український перекладач, мовознавець і поліглот.
Миколі Лукашу, першому в Україні, вдалося перекласти «Фауста». За його переклад українською мовою бралися Іван Франко, Михайло Старицький, Дмитро Загул, але подужати всю поему Ґете ніхто не зміг — далі першої частини жоден із них не просунувся. Микола Лукаш працював над ним 18 років. А «Бал в опері» Юліана Тувіма, поему, що сатирично зобразила польське суспільство, взагалі вважали за твір, який годі перекласти, а Лукашу й це вдалося!
У другому томі мемуарів «Наш Лукаш» Дмитро Павличко згадує:
У ті роки Лукашевого «Фауста» читала вся інтелектуальна Україна. Тувім українською мовою звучав краще, ніж в оригіналі. Лукаш використав таке несподіване лексичне багатство нашої мови, так гнучко та слухняно йшла за його рукою могутня плеяда тувімівських метафор, така іронія виблискувала з кожного речення перекладу, що я був зачарований тим усім. Лукашева мова — як небеса, побачені в телескоп. Міріади слів, які год гати простим оком, виступають у його мові зі своїм глибинним світлом.
Крім того, М. Лукаш переклав українською мовою «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого.
Загалом Микола Лукаш знав 20 мов, з яких вільно перекладав, і був одним з небагатьох перекладачів, які працювали з оригінальним текстом, а не з проміжним перекладом
російськоб
цікавий факт :
Перекладач Микола Лукаш підібрав 286 синонімів до слова "повія"
Ранньою весною вона одягає вбрання з ніжно-зелених мереживних листочків, а в кінці весни, в травні, зацвітає пишними білими гронами. Особливо приємно пахощі квітучої горобини рано вранці, коли прокидаєшся від веселого гороб'ячого щебету, відкриваєш вікно і насолоджуєшся ніжним ароматом.
Влітку горобина дарує нам прохолоду, захищаючи вікно від спекотного сонця.
А в осінні дні це деревце стає чарівно красивим.
Сонечко, прощаючись з рябинки до весни, дарує їй свої найкрасивіші фарби. Немов казкова принцеса в мереживній жовтому сарафані з яскраво-червоними сережками-гронами красується горобина у мене під вікном. Але це оздоблення недовговічне. Холодний безжалісний вітер незабаром зірве чудовий наряд, і тільки червоні кетяги ягід будуть таїти ніжні спогади про літо і теплі.
Потім настає зима, і білий іскристий сніг прикрасить гілки. Але сумувати й нудьгувати рябинки взимку не доведеться. Галасливі горобині зграйки стануть її постійними гостями. Адже корисні і смачні горобинові ягоди будуть рятувати пернатих від голоду довгої морозної зими.
Пишу на ходу, сори за ошибки
Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (19 грудня 1919, Кролевець — 29 серпня 1988, Київ) — український перекладач, мовознавець і поліглот.
Миколі Лукашу, першому в Україні, вдалося перекласти «Фауста». За його переклад українською мовою бралися Іван Франко, Михайло Старицький, Дмитро Загул, але подужати всю поему Ґете ніхто не зміг — далі першої частини жоден із них не просунувся. Микола Лукаш працював над ним 18 років. А «Бал в опері» Юліана Тувіма, поему, що сатирично зобразила польське суспільство, взагалі вважали за твір, який годі перекласти, а Лукашу й це вдалося!
У другому томі мемуарів «Наш Лукаш» Дмитро Павличко згадує:
У ті роки Лукашевого «Фауста» читала вся інтелектуальна Україна. Тувім українською мовою звучав краще, ніж в оригіналі. Лукаш використав таке несподіване лексичне багатство нашої мови, так гнучко та слухняно йшла за його рукою могутня плеяда тувімівських метафор, така іронія виблискувала з кожного речення перекладу, що я був зачарований тим усім. Лукашева мова — як небеса, побачені в телескоп. Міріади слів, які год гати простим оком, виступають у його мові зі своїм глибинним світлом.
Крім того, М. Лукаш переклав українською мовою «Мадам Боварі» Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Бокаччо та багато іншого.
Загалом Микола Лукаш знав 20 мов, з яких вільно перекладав, і був одним з небагатьох перекладачів, які працювали з оригінальним текстом, а не з проміжним перекладом
російськоб
цікавий факт :
Перекладач Микола Лукаш підібрав 286 синонімів до слова "повія"