Недавно на уроках украинской литературы мы познакомились с отрывками приключенческо-юмористической повести Всеволода Нестайко "Тореадоры из Васюковки". Это чрезвычайно интересная история. Меня настолько захватили события, описанные автором, я пошел в библиотеку, взял книгу о приключениях "тореадоров" и с удовольствием прочитал ее от первой до последней страницы.
Главные персонажа повести — Ява Рень и Павлуша Завгородний — обычные школьники-подростки, проживающие в поселке Васюкивка, показатели, фантазеры и "зривщики дисциплины".
Откуда такое необычное имя — Ява? То он сам себя так назвал, когда ему было всего полтора года. То оно, пискля малое, хотело сказать: "Я — Ваня", а вышло "Ява"..., но прицепилось это "Ява" к нему, как репей до собачьего хвоста. У Ивана рыжие взъерошенные волосы, а лицо парня обильно покрыто веснушками. Ява Рень — энергичный и бесшабашный парень. Обычно именно он является инициатором разнообразных затей: то метро под Васюківкою проложить, то устроить бой быков, то организовать школьный театр. Но парень не только на дебош: когда произошла досадная событие с переекзаменовкою, то он летом добросовестно готовился к пересдачи экзамена с украинского языка на "необитаемом" острове, подобрав себе имя "Робинзон Кукурузо".
Павлуша Завгородний — лучший друг Яви. Это более уравновешенный и спокойный парень. Он увлекается рисованием и мечтает стать летчиком, но не меньше Яву любит разнообразные приключения и тайны.
Васюківські "тореадоры" всегда имеют благородные намерения, но за неимением опыта и знаний, к сожалению, иногда попадают в неприятные ситуации. Неразлучные друзья, обдумывая уступки, умеют осознать ошибки и стараются их не повторят, хотя сразу же придумывают и осуществляют новую "авантюру". Поэтому читатели с интересом узнают о поисках незнакомца из тринадцатой квартиры, съемки в кино, о ребят во время родного села от стихийного бедствия, о разоблачении двух местных "шпионов".
Мне понятны желания и намерения Явы и Павлуши, ведь они мои ровесники. Думаю, главное, о чем хочет сказать нам автор: дружба — великая сила; важно иметь рядом верного и преданного товарища, который пойдет за тобой в огонь и в воду, не предаст, всегда в затруднительной ситуации. Впереди у меня знакомство со многими литературными произведениями известных писателей. Но я уверен: "Тореадоры из Васюковки". Нестайко — одна из лучших книг, поэтому я всем советую прочитать ее.
Головним предметом художнього осмислення в романі "Чорна рада" П. Куліша є історичне минуле України, події, що відбувалися після Переяславської угоди 1654 року. Письменник, патріот України, який страждав від рабського підневільного становища рідного краю і мріяв про об'єднання України, з болем розповідає про ті часи, коли нашу землю, колись вільну, славну своїм героїчним минулим, визвольною боротьбою за незалежність, після смерті Богдана Хмельницького почали роздирати міжусобні чвари.
Письменник намагається вирішити в романі проблему народу і героя, з'ясувати роль державного діяча в історії. Він щоразу згадує давнє, а то й прадавнє минуле України, її славетних лицарів — Петра Сагайдачного, Самійла Кішку, Остряницю, Наливайка, Нечая, Морозенка, які стали немеркнучою славою України.
Якими ж є у романі "Чорна рада" ті, що претендують на роль народного ватажка? Рвуться до влади, мріють про гетьманську булаву троє: Павло Тетеря, Іван Брюховецький та Яким Сомко.
Павло Тетеря — прибічник польської шляхти, його політика не викликає симпатій. Надто довго та тяжко "ляхи та недоляшки душили Україну".
Івана Брюховецького автор характеризує як підступну, зрадливу і властолюбну людину, що не має честі і гідності. Домагаючись гетьманської булави, щоб завоювати прихильність представників народу, він ходить у старій свитині, у стоптаних чоботях, з яких пальці вилазять. Коли ж став гетьманом — красується в голубому жупані та сап'янцях.
Автор засуджує зрадливі зв'язки Брюховецького з турецьким султаном: "Хто ж бо того не знає, скільки опісля розлито на Україні крові через Іванове лукавство". Перемогу Брюховецького на Чорній раді Куліш розглядає як трагедію в історії українського народу.
Послідовним продовжувачем політики Богдана Хмельницького письменник виводить Якима Сомка. Це, на думку автора, політично свідома людина, патріот. Сомко відстоює ідею міцної державної влади, міцної гетьманської руки. Його мрія — об’єднати Україну: "Зложити докупи обидва береги Дніпрові, що обидва... прислонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одженем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна".
Тяжким і довгим був шлях українського народу, поки здійснилася його віковічна мрія про єдність і незалежність України. Якби здійснилося б ще одне прагнення — бачити на чолі цієї держави мудрих і незрадливих політиків, які б ставили державні інтереси вище від особистих.
Недавно на уроках украинской литературы мы познакомились с отрывками приключенческо-юмористической повести Всеволода Нестайко "Тореадоры из Васюковки". Это чрезвычайно интересная история. Меня настолько захватили события, описанные автором, я пошел в библиотеку, взял книгу о приключениях "тореадоров" и с удовольствием прочитал ее от первой до последней страницы.
Главные персонажа повести — Ява Рень и Павлуша Завгородний — обычные школьники-подростки, проживающие в поселке Васюкивка, показатели, фантазеры и "зривщики дисциплины".
Откуда такое необычное имя — Ява? То он сам себя так назвал, когда ему было всего полтора года. То оно, пискля малое, хотело сказать: "Я — Ваня", а вышло "Ява"..., но прицепилось это "Ява" к нему, как репей до собачьего хвоста. У Ивана рыжие взъерошенные волосы, а лицо парня обильно покрыто веснушками. Ява Рень — энергичный и бесшабашный парень. Обычно именно он является инициатором разнообразных затей: то метро под Васюківкою проложить, то устроить бой быков, то организовать школьный театр. Но парень не только на дебош: когда произошла досадная событие с переекзаменовкою, то он летом добросовестно готовился к пересдачи экзамена с украинского языка на "необитаемом" острове, подобрав себе имя "Робинзон Кукурузо".
Павлуша Завгородний — лучший друг Яви. Это более уравновешенный и спокойный парень. Он увлекается рисованием и мечтает стать летчиком, но не меньше Яву любит разнообразные приключения и тайны.
Васюківські "тореадоры" всегда имеют благородные намерения, но за неимением опыта и знаний, к сожалению, иногда попадают в неприятные ситуации. Неразлучные друзья, обдумывая уступки, умеют осознать ошибки и стараются их не повторят, хотя сразу же придумывают и осуществляют новую "авантюру". Поэтому читатели с интересом узнают о поисках незнакомца из тринадцатой квартиры, съемки в кино, о ребят во время родного села от стихийного бедствия, о разоблачении двух местных "шпионов".
Мне понятны желания и намерения Явы и Павлуши, ведь они мои ровесники. Думаю, главное, о чем хочет сказать нам автор: дружба — великая сила; важно иметь рядом верного и преданного товарища, который пойдет за тобой в огонь и в воду, не предаст, всегда в затруднительной ситуации. Впереди у меня знакомство со многими литературными произведениями известных писателей. Но я уверен: "Тореадоры из Васюковки". Нестайко — одна из лучших книг, поэтому я всем советую прочитать ее.
Головним предметом художнього осмислення в романі "Чорна рада" П. Куліша є історичне минуле України, події, що відбувалися після Переяславської угоди 1654 року. Письменник, патріот України, який страждав від рабського підневільного становища рідного краю і мріяв про об'єднання України, з болем розповідає про ті часи, коли нашу землю, колись вільну, славну своїм героїчним минулим, визвольною боротьбою за незалежність, після смерті Богдана Хмельницького почали роздирати міжусобні чвари.
Письменник намагається вирішити в романі проблему народу і героя, з'ясувати роль державного діяча в історії. Він щоразу згадує давнє, а то й прадавнє минуле України, її славетних лицарів — Петра Сагайдачного, Самійла Кішку, Остряницю, Наливайка, Нечая, Морозенка, які стали немеркнучою славою України.
Якими ж є у романі "Чорна рада" ті, що претендують на роль народного ватажка? Рвуться до влади, мріють про гетьманську булаву троє: Павло Тетеря, Іван Брюховецький та Яким Сомко.
Павло Тетеря — прибічник польської шляхти, його політика не викликає симпатій. Надто довго та тяжко "ляхи та недоляшки душили Україну".
Івана Брюховецького автор характеризує як підступну, зрадливу і властолюбну людину, що не має честі і гідності. Домагаючись гетьманської булави, щоб завоювати прихильність представників народу, він ходить у старій свитині, у стоптаних чоботях, з яких пальці вилазять. Коли ж став гетьманом — красується в голубому жупані та сап'янцях.
Автор засуджує зрадливі зв'язки Брюховецького з турецьким султаном: "Хто ж бо того не знає, скільки опісля розлито на Україні крові через Іванове лукавство". Перемогу Брюховецького на Чорній раді Куліш розглядає як трагедію в історії українського народу.
Послідовним продовжувачем політики Богдана Хмельницького письменник виводить Якима Сомка. Це, на думку автора, політично свідома людина, патріот. Сомко відстоює ідею міцної державної влади, міцної гетьманської руки. Його мрія — об’єднати Україну: "Зложити докупи обидва береги Дніпрові, що обидва... прислонились під одну булаву! Виженем недоляшка (Тетерю) з України, одженем ляхів до самої Случі — і буде велика одностайна Україна".
Тяжким і довгим був шлях українського народу, поки здійснилася його віковічна мрія про єдність і незалежність України. Якби здійснилося б ще одне прагнення — бачити на чолі цієї держави мудрих і незрадливих політиків, які б ставили державні інтереси вище від особистих.
Объяснение: