Янедавно читала твір лесі ворониної " таємне товариство боягузів" . це надзвичайно захоплююча історія про хлопчика клима та його пригоди . клим - боязкий , несміливий парубок , який дуже боїться свого друга кактуса .він оминав його , тікав , ховався від сашка . і одного разу потрапив у секретну лабораторію ттб .там він провів експеремент , який змінив хлопця . тепер він став сміливим , уже не боявся сашка смика , був впевнений у собі . незважаючи на страх , який деколи до нього приходив , клим завжди не відступав .це доводить що він відважний і рішучий .йому довелоя подорожувати машиною часу ,виконувати інструкції бабусі соломії, щоб врятувати планету від синьомордиків . мені цей твір дуже сподобався. але найбільше герой повісті . я теж буду намагатися бути такою сміливою і рішучою , як він !
13.2. Портретна характеристика Кактуса. «Ми із Сашком завжди були однакові на зріст і сили в нас були рівні. Але після літніх канікул я побачив Кактуса й просто остовпів. Розумієте. раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса. — через це його так і прозвали. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м'язи, як у Шварценеггера!». Біля банку «заєць натягнув мені на голову такий же блазенський ковпак, накинув на плечі чорний плащ, розшитий золотими зірками, і я слухняно, мов дресирована мавпочка, почав і собі пританцьовувати на місці й хитати головою, подзенькуючи пришитими до ковпака дзвіночками».
Портретна характеристика Зайця й Жука. «З кущів викотився живий клубок. Двоє хлопців приблизно мого віку гамселили один одного руками й ногами. Один із хлопців — кругловидий, зі смішними, довгими, мов у зайця, передніми зубами. А другий, чорнявий, із чорними як смола очима й густими насупленими бровами». Біля банку «убрані вони були в яскраві циркові костюми, на їхніх головах були одягнені блазенські ковпаки з дзвіночками… Заєць почав крутити ручку якогось дивного музичного інструмента. що висів у нього на грудях, і до мене долинули пронизливі звуки знайомої мелодії».
13.2. Портретна характеристика Кактуса. «Ми із Сашком завжди були однакові на зріст і сили в нас були рівні. Але після літніх канікул я побачив Кактуса й просто остовпів. Розумієте. раніше Сашко був невеличкий і худий, волосся в нього стирчало на всі боки, як колючки в кактуса. — через це його так і прозвали. А тепер він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м'язи, як у Шварценеггера!». Біля банку «заєць натягнув мені на голову такий же блазенський ковпак, накинув на плечі чорний плащ, розшитий золотими зірками, і я слухняно, мов дресирована мавпочка, почав і собі пританцьовувати на місці й хитати головою, подзенькуючи пришитими до ковпака дзвіночками».
Портретна характеристика Зайця й Жука. «З кущів викотився живий клубок. Двоє хлопців приблизно мого віку гамселили один одного руками й ногами. Один із хлопців — кругловидий, зі смішними, довгими, мов у зайця, передніми зубами. А другий, чорнявий, із чорними як смола очима й густими насупленими бровами». Біля банку «убрані вони були в яскраві циркові костюми, на їхніх головах були одягнені блазенські ковпаки з дзвіночками… Заєць почав крутити ручку якогось дивного музичного інструмента. що висів у нього на грудях, і до мене долинули пронизливі звуки знайомої мелодії».