З перших рядочків поезії «Господь багатий нас благословив» Олега Ольжича, відчувається неймовірний порив ліричного героя йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям.
Настрої ліричного героя піднесені, він постає сміливим, рішучим, мудрим, особливо це відчувається у таких рядках поезії: «Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти…» та «Іди ж сміливо і бери один, Твойому серцю найхмельніший келих». Ліричний герой Олега Ольжича не зрікається насолод життя зі страху, що ці насолоди перешкодять у боротьбі. Він певний своєї сили й віри у свою мету та цінує кожну мить життя, даровану Богом людині.
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.
Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.
Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.
Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.
Проблематика:
людина і суспільство (призначення людини на землі);
З перших рядочків поезії «Господь багатий нас благословив» Олега Ольжича, відчувається неймовірний порив ліричного героя йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям.
Настрої ліричного героя піднесені, він постає сміливим, рішучим, мудрим, особливо це відчувається у таких рядках поезії: «Господь багатий нас благословив Дарами, що нікому не одняти…» та «Іди ж сміливо і бери один, Твойому серцю найхмельніший келих». Ліричний герой Олега Ольжича не зрікається насолод життя зі страху, що ці насолоди перешкодять у боротьбі. Він певний своєї сили й віри у свою мету та цінує кожну мить життя, даровану Богом людині.
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи.
Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.
Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім’я, кожна людина неповторна.
Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід.
Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п’ять рядків.
Проблематика:
людина і суспільство (призначення людини на землі);
індивідуальність кожної людини;
швидкоплинність часу і життя.
Художні засоби:
Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні.
Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?»
Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!» Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».