- Хтось знову зранку перевзувся прямо у класі. Подивись, яка засмічена (дієпримк.) підлога біля вішалки!
- Ніхто тобі не зізнається, всі шкоду робити сміливі, а відповідати – перелякані(дієприкм.)!
- Не розумію я таких учнів! Хіба це складно? Хіба він зовсім збайдужілий (дієприкм.) до всіх навколо? Будемо дихати пилюкою весь день!
- Давай підметемо підлогу та залишимо на перерву вікно відчиненим(дієприкм.)?
- Набридло вже. Як староста змушена (дієприкм.) розказати про це вчителю. Хтось з наших однокласників не поважає інших. Усі знімають забруднене (дієприкм.) взуття в холі, а хтось особливий, відірваний (дієприкм.) від колективу, – прямо у класі.
- Не гарячкуй, просто хтось забув подумати головою.
- Він забув, а черговим прибирати. Ні, за зроблену (дієприкм.) шкоду треба відповідати! Він вже й так показав себе безвідповідальною особою!
- Яка ти роздратована(дієприкм.), Таню, заспокойся. Ти маєш рацію, та не варто так сильно нервувати. Прийняте зопалу рішення завжди погане. Давай ще раз поговоримо з усіма після уроку й попередимо, що підемо до вчителя.
- Чого ти така збентежена(дієприкм.)?
- Хтось знову зранку перевзувся прямо у класі. Подивись, яка засмічена (дієпримк.) підлога біля вішалки!
- Ніхто тобі не зізнається, всі шкоду робити сміливі, а відповідати – перелякані(дієприкм.)!
- Не розумію я таких учнів! Хіба це складно? Хіба він зовсім збайдужілий (дієприкм.) до всіх навколо? Будемо дихати пилюкою весь день!
- Давай підметемо підлогу та залишимо на перерву вікно відчиненим(дієприкм.)?
- Набридло вже. Як староста змушена (дієприкм.) розказати про це вчителю. Хтось з наших однокласників не поважає інших. Усі знімають забруднене (дієприкм.) взуття в холі, а хтось особливий, відірваний (дієприкм.) від колективу, – прямо у класі.
- Не гарячкуй, просто хтось забув подумати головою.
- Він забув, а черговим прибирати. Ні, за зроблену (дієприкм.) шкоду треба відповідати! Він вже й так показав себе безвідповідальною особою!
- Яка ти роздратована(дієприкм.), Таню, заспокойся. Ти маєш рацію, та не варто так сильно нервувати. Прийняте зопалу рішення завжди погане. Давай ще раз поговоримо з усіма після уроку й попередимо, що підемо до вчителя.
Объяснение:
Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Лісні голосні;
Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І усміхалась весняним привітом
Натури краса.
Гордо палала троянда розкішна,
Найкраща з квіток,-
Барвою й пахом вродливиця пишна
Красила садок.
А соловейко троянді вродливій
Так любо співав,
Голосом дивним співець чарівливий
Садки розвивав;
Слав до вечірньої зорі прощання,
Що гасла вгорі,
Ще ж голосніше співав на вітання
Поранній зорі...
Вже пролетів, немов пташка зальотна,
Весняний той час, —
Осінь холодная, осінь вільготна
Панує у нас.
Тихо спускається нічка осіння, —
Година сумна;
Місяць холоднеє кида проміння;
Здалека луна
Пугача віщого крик — гук єдиний;
Діброва німа.
Де ж соловейко? де ж спів солов'їний?
Ох, де ж він? Нема!
В вирій полинув, де вічная весна,
Натхненний співець.
Вічно красув там рожа чудесна,
Там теплий вітрець;
Глухо і смутно кругом на просторі.
Мій гаю сумний!
Кинув співець тебе в тузі та в горі,
Тебе й край рідний.
Тиша така тепер всюди панує.
Лиш в листі сухім
Вітер зітха, мов дріада сумує,
Із жалем глухим.
Чом я не маю огнистого слова,
Палкого, чому?
Може б, та щира, гарячая мова
Зломила зиму!
І розлягалась би завжди по гаю
Ясна-голосна
Пісня, й розквітла б у рідному краю
Новая весна.
Та хоч би й крила мені солов'їні,
І воля своя, —
Я б не лишила тебе в самотині,
Країно моя!
(1889)