Контрольна по укр літ 1. Укажіть, які твори М. Стельмаха є автобіографічними А. «Гуси-лебеді летять», «Дума про тебе»
Б. «Гуси-лебеді летять», «Чотири броди»
В. «Щедрий вечір», «Гуси-лебеді летять»
Г. «Щедрий вечір», «Чотири броди»
2. Укажіть, кому присвячена повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять»
А. М. Рильському
Б. О. Довженкові
В. Синові
Г. батькові і матері
3. Виберіть неправильне твердження
А. Батько носив Михайлика на руках, закутавши у свою кирею
Б. символ – художній засіб, який підкреслює й виокремлює щось дуже
важливе
В. Ярослав Стельмах – це син Михайла Стельмаха
Г. Михайлик погано навчався в школі
4. Укажіть, що символізує образ гусей-лебедів у повісті
А. щасливе дитинство та єднання з природою
Б. свободу та щастя українського народу
В. вірне кохання
Г. жіночу красу
5. Назвіть Михайликову подружку
А. Одарка Б. Галя В. Люба Г. Катря

6. Укажіть, від імені кого ведеться оповідь у творі М. Стельмаха «Гуси-лебеді
летять»
А. Юхрима Бабенка
Б. діда Михайлика
В. хлопчика Михайлика
Г. сторонньої третьої особи
Рівень ІІ. Дати відповідь на питання: за кожне питання 2 б. Всього – ів.
1.Чому сучасна людина значно менше придивляється до явищ природи,
поведінки птахів, аніж герої повісті «Гуси -лебеді летять…».Добре це чи
погано?Аргументуйте свою думку.
2.Як ви розумієте слова діда Дем’яна : «Будеш іти межи люди й вибивати
іскри»?
3.Поміркуйте, про які загальнолюдські цінності йдеться в повісті «Гуси-лебеді
летять…» Чи змінюються загальнолюдські цінності з плином часу?
Рівень ІІІ.
Написати твір-мініатюру на одну з тем:
1.«Біль душі – найстрашніший біль» (за висловом з твору М. Стельмаха «Гуси-
лебеді летять») Аргументуйте свої міркування конкретними прикладами з
тексту.
2.«Дитинство – найкраща пора життя» (за твором М.Стельмаха «Гуси-лебеді
летять…»)
3. «Шанобливе ставлення людини до природи у творі М.Стельмаха «Гуси-
лебеді летять…».

Відповідь:

ка література 10+5 б

До ть. Потрібно написати Лист-звернення до свого улюбленого письменника.

Pufik619 23.04.2014

Відзначити порушення!

Відповіді та пояснення

НАЙКРАЩА ВІДПОВІДЬ!

Родная2014

Родная2014Новичок

до Костенко Ліно Василівно, я захоплююсь вами як письменницею та поетесою. Ви вносите в життя українського народу невтомну жагу до життя, ваші твори для нас орієнтир майбутнього. Читаючи ваші поезії, особисто в мене, захоплює дух. Вони, немов стріли, вражають в саме серце і залишають відбиток любові. Водночас такі теплі та чуттєві, сильні та живі, голосні та печальн вам вам за те, що ви є, за те що ви українка і ми український народ повинні пишатися тим, що маємо за честь бути вашими співвітчизниками. Я теж пишу вірші і саме ви та ваші поезії мене надихають. Поетична збірка "Річка Геракліта" - шедевральна! Гортаючи її сторінки, в мене нагортаються сльози... Її глибина чарує...Чи можемо ми очікувати найближчим часом появу нової збірки?

Скільки всього хочеться сказати, скільки запитати, але "несказане лишилось несказанним...". Дуже хочу, щоб ви прочитали цей невеличкий лист палкої шанувальниці. Ви, мабуть прочитаєте і забудете, бо у вас таких "монологів" - мільйони, а мені все одно приємно. Мрію про зустріч з вами...

Пояснення:

В оповіданні «Лось» письменник розповідає історію про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду й почав тонути. Двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. Зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на до Брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. Хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. Незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько Шпичак. Коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. Він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м'ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. Автор завершує оповідання тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся. Є. Гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. Хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців, Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити ряд дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Навпаки, люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.