Контрольна робота В.Симоненко "Ти знаєш, що ти - людина?" (Тест) В житті, на думку В. Симоненка, кожна людина не може вибирати: *
1) друга
2)дружину
3) матір
4) кохання
Які події траплялись з Софійкою, коли вона одягала коралі? *
1) подорожувала в минулому;
2) подорожувала в майбутньому;
3) ставала невидимою;
Поезія починається розмовою В. Симоненка з сином про те, що він, підрісши: *
зобов’язаний допомагати своїй матусі
доглядатиме худобу
вирушить у життєву дорогу
буде сидіти вдома
У людини єдина (за поезією В. Симоненка): *
1) думка
2) усмішка і мука
3) радість
4) горе
Хто у майбутньому виявився власником ресторану, де дівчинка зустрілася з Вадимом? *
1) Вадим
2) Чоловік Сніжани
3) Сашко
4) Батько Вадима
Що було знайдено у стіні будинку? *
1) золоті монети
2) фотографію дівчаток
3) годинник
Із цегли Фрідріх виробляв: *
1) посуд
2) ляльок для дітей
3)прикраси
Фрідріх полюбляв показувати фотокартку, на якій можна було побачити: *
1) його самого, молодого і красивого
2) русяву жінку з усмішкою на обличчі
3) двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках
У своїй поезії В. Симоненко "Ти знаєш, що ти - людина?" проголошує, що кожна людина повинна мати право на: *
1) свободу;
відпочинок;
2) отримання приватного житла.
Читач під впливом вірша"Ти знаєш, що - ти людина?" намагається: *
1) надати до всім, хто її потребує;
2) розпочати пошуки щастя;
3) переглянути своє ставлення до життя.
Софійка навчається у 7 класі, часто читає й перечитує відому казку про: *
1) про Попелюшку
2) про Русалоньку
3) про Червону Шапочку
4) про Дюймовочку
Шафа переносить в той час, *
1) який забажає потрапити мандрівник
2) який відображено на фото
3) який згадано в листі
в дитинство
юдям постійно необхідно нагадувати про те, наскільки важлива для кожного з нас природа і все навколишнє середовище. Щоб зрозуміти це, потрібно просто озирнутися навколо й усвідомити, що людство вже завдало величезної шкоди екології. Велика кількість тварин, рослин, інших видів живих істот назавжди зникла з лиця землі, і виною тому людина. Здається, представники багатьох країн вже стрепенулися і почали запроваджувати закони по захисту навколишнього середовища, але в той же час прогрес диктує нам необхідність вирубувати ліси, осушувати водойми тощо. На щастя, нагадування про важливість природи назавжди зберігається для нас в літературі, в тому числі й українській. Зокрема, нагадування це міститься і в прочитаних мною творах Бориса Харчука і Євгена Гуцала.
Найбільше з усіх прочитаних мною творів двох цих автором мене вразив твір «Планетник» від Бориса Харчука. У ньому розповідається дивовижна історія того, як природа-мати нагородила хлопчика надприродними здібностями, завдяки яким він зміг налагодити власне спілкування з природою, навчитися отримувати з неї користь. Але, на превеликий жаль, використовувати свій природний дар на благо людей Планетник так і не зміг. Злі і дурні люди розцінили його здатність змінювати погоду, спілкуватися з тваринами тощо як співпраця з силами зла, з самим дияволом. Через це Планетник був змушений зникнути, він так і не зміг навчитися приносити користь людям. Борис Харчук зміг показати всім своїм читачам, яким чином природа може обдарувати людину, дати їй все, щоб він був успішним у своїй взаємодії з навколишнім середовищем і міг витягати з неї користь, не завдаючи при цьому їй шкоди. На жаль, сучасні люди поки що не слухалися завітів українського письменника і шкодять природі-матері.
Досить трепетно ставився до природи й Євген Гуцало. Це відомо мені як по його біографії, так і за переліком його творів. Одним з прочитаних мною творів став «Олень Август». Так, в ньому не міститься велика кількість описів природи, але є певний натяк на те, що мати-природа людині приносить велику користь. В уяві маленького хлопчика, який мріяв зняти свій власний фільм, велику роль грали описи природи – рослин, тварин. Без них головний напевно не зміг би уявити все настільки барвисто, якби не був натхненний на це природою.
Завдяки українським письменникам ми можемо постійно переконуватися в тому, що мати-природа в усі часи відігравала важливу роль в житті людини. Звичайно, з цієї причини її потрібно берегти. Людина – невід’ємна частина природи. Втративши її, вона втратить себе і своє життя.
За що люди люблять зиму? Звичайно, за красу зимової природи – засніжені вулиці й дерева, малюнки на вікнах, сліпуче сонце, що відбивається від льодяної поверхні річок... Я народився і все життя провів у місті, і навіть тут зима відчутно прикрашає звичні вулиці й сірі багатоповерхівки. Сніг ховає під собою всі негарні речі, що є у великих містах – не дуже чисті узбіччя, ями на дорогах, електричні стовпи, непоказні будівлі тощо.
Проте найбільше враження справляє зима у лісі, яку я, нажаль, бачив тільки на фотографіях – календарях та картках. Серед них мені більш за все подобаються такі: височенні ялинки, вкриті пухким снігом, велично стоять на схилі блакитних гір, а крізь їхні віти пробиваються проміні сонця, що заходить. Небо низьке й прикрите хмарами, проте неповністю, і місцями видно клаптики ясного блакитного неба. Відчувається такий безмежний спокій, велична краса, здається, навіть, що ти відчуваєш морозне повітря. Снігу там, мабуть, по пояс, він товстих килимом покриває землю, та під ним вгадуються непевні обриси низьких кущів, великого каміння, повалених дерев.
На кожній вітці кожної ялини лежить сніг, ніби домальований пензлем художника, і прозоре повітря має блакитний відтінок. Кудись вдаль веде широка розкатана дорога, на якій цілими годинами не видно жодної автівки, жодного подорожнього, а по узбіччях цілі кучугури снігу.
Такий зимовий пейзаж ніби за до подорожі – ставай на лижі та вперед! Або сідай у авто та насолоджуйся чарівною природою, бери фотокамеру та збережи цю зимову красу назавжди