Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Мені одразу здалося, що з’явився у мене новий друг — щирий, добрий.
Запам’ятались Олесеві очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ». Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. «Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах». Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй до хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.
Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: «Тут, на землі, не бити не можна».
Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких «диваків» світ став би жорстоким і холодним.
Том Сойєр і Гек Фінн — мої улюблені герої з книги Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра". Коли я читаю цю книгу, то мені здається, ніби там пишуть дещо й про мене. Я вчуся непогано, але для мене, так само, як і для Тома, понеділок зранку неприємний. "У понеділок зранку Том Сойєр почував себе дуже нещасним. Так завжди бувало з ним по понеділках, бо цього дня починається тиждень нових страждань у школі". Так справді буває. У п'ятницю не хочеться розлучатися зі школою, а в понеділок важко починати навчання. Але з Томом і Геком усе здається легким. Том навчив мене, як з легкістю робити неприємну справу. Коли він фарбував паркан, усі хлопці наввипередки хотіли хоча б трішечки це спробувати, бо не кожного ж дня "щастить білити паркани".
Гек і Том були добрими і сміливими. Вони нікому не робили зла. Навіть навпаки. їм вдалося до слідству знайти злочинців і покарати їх. Гек був сином алкоголіка і вдягався в лахміття. Батьки не хотіли, щоб їхні діти дружили з Геком. Але Том на це не зважав. У нього була своя думка. І мені це теж сподобалося. Том і Гек — справжні друзі. Мені хотілося б, щоб у мене були такі друзі — веселі, добрі й сміливі.
Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Мені одразу здалося, що з’явився у мене новий друг — щирий, добрий.
Запам’ятались Олесеві очі: «чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ». Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. «Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах». Олесь сприймає природу як живу істоту; зрозумівши, що сосна помирає, він хоче їй до хоч би нагребти сніжку на її оголене коріння. Жаль йому і льоду, який ламають хлопці, і пліточки, яка опинилася в зубах у щуки. Хлопчина має творчу, живу уяву, яка допомагає йому жити цікаво, змістовно, бачити красу навколо себе.
Олесь добрий, і навіть я б сказала, мудрий. Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: «Тут, на землі, не бити не можна».
Я думаю, що такі, як Олесь, стають справжніми людьми, небайдужими, чутливими до навколишнього світу. І без таких «диваків» світ став би жорстоким і холодним.
Объяснение:
Том Сойєр і Гек Фінн — мої улюблені герої з книги Марка Твена "Пригоди Тома Сойєра". Коли я читаю цю книгу, то мені здається, ніби там пишуть дещо й про мене. Я вчуся непогано, але для мене, так само, як і для Тома, понеділок зранку неприємний. "У понеділок зранку Том Сойєр почував себе дуже нещасним. Так завжди бувало з ним по понеділках, бо цього дня починається тиждень нових страждань у школі". Так справді буває. У п'ятницю не хочеться розлучатися зі школою, а в понеділок важко починати навчання. Але з Томом і Геком усе здається легким. Том навчив мене, як з легкістю робити неприємну справу. Коли він фарбував паркан, усі хлопці наввипередки хотіли хоча б трішечки це спробувати, бо не кожного ж дня "щастить білити паркани".
Гек і Том були добрими і сміливими. Вони нікому не робили зла. Навіть навпаки. їм вдалося до слідству знайти злочинців і покарати їх. Гек був сином алкоголіка і вдягався в лахміття. Батьки не хотіли, щоб їхні діти дружили з Геком. Але Том на це не зважав. У нього була своя думка. І мені це теж сподобалося. Том і Гек — справжні друзі. Мені хотілося б, щоб у мене були такі друзі — веселі, добрі й сміливі.