Контрольна робота з розділу "З української прози"
(творчість О. Довженка, Н. Бічуї , В. Дрозда)
Середній рівень ( ів)
1. Моральний урок дідів з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» для
молодих бійців полягав у тому, що
А) вони попалили всі човни й зірвали ворогові переправу;
Б) перевернули човни й загинули разом із ворогами;
В) зробили засідку й побили багато ворогів;
Г) мужньо витримали знущання ворогів і не видали партизанів.
2. Діди Платон і Савка ставили за приклад бійцям, що відступали:
А) Кармалюка; Б) Гонту, Залізняка;
В) своїх синів; Г) самих себе.
3. Молоді бійці з оповідання О. Довженка перед своїм першим боєм запиталив командира Петра Колодуба
А) звідки він бере мужність і сили;
Б) що робити, коли ворога набагато більше й він краще озброєний;
В) чому не можна відступати
Г що робити при пораненні.
4. Дід Платон з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» лаяв відступаючих наших бійців
А) за невміння користуватися зброєю, влучно стріляти;
Б) за невміння маскуватися, рити окопи;
В) за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю;
Г) за те, що забувають писати листи своїм рідним.
5. У невинуватість Славка, героя повісті Н.Бічуі, вірили:
А) тренер, Лілі;
Б) Стефко та Юлько;
В) класний керівник і директор школи;
Г) інспектор дитячої кімнати міліції, Надія Григорівна.
6. Особливостями композиції повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» є:
А) введення казкових, фантастичних елементів;
Б) наявність оповідача, розповідь ведеться від першої особи;
В) наявність багатьох відступів, листів, снів;
Г) зміщення часових площин, різнобічний показ героїв, заглиблення у
психологію.
7. Юлько Ващук, герой твору Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»,
розчарувався у своєму батькові через те, що:
А) той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення;
Б) той скористався чужою працею, видавши її за свою;
В) батько часто сварився з мамою Юлька;
Г) не підтримував його захоплення музикою, малюванням.
8. Кого про до Юлько Ващук (помститися Славкові Беркуті):
А) Стефка Вуса; Б) Лопуха;
В) батьків; Г) Лілі.
9. Робота яку недолюблював виконувати білий кінь Шептало?
А. перевозити гній Б. орати поле
В. їздити до міста Г. катати малих дітей у святкові дні
10. Якого кольору був Шептало, коли повернувся додому після вільної прогулянки
А. Сірого Б. Білого В. Вороного Г. чорного
11. за Шепталову сваволю Степан називав його
А. ледачим зіллям Б. старою клячею
В. Лиходієм Г. хитрим стрибунцем
12. Мама білого коня працювала у
А. селян обробляючи землю Б. цирку розважаючи публіку
В. Фермера Г. Лісника
Достатній рівень ( )
13. Установіть відповідність:
Учинок Герой
1.Відсутність повноцінного спілкування з дорослими А) Лілі Теслюк
2. Протистояння брехні і правди Б) Стефко Вус
3. Самотність дитини В) Юлько Ващук
4. Віра у свій талант Г) Славко Беркута
Д) директор школи
14. Установіть відповідність:
Герой Учинок
1.Славко Беркута А) Рятує сороку з переламаним крилом
2. Стефко Вус Б) Страждає через недовіру однокласників
3. Юлько Ващук В) Вірить у невинність Беркути
4. Лілі Теслюк Г) В міліції називає чуже прізвище замість свого
Д) Не боїться пити вино на вулиці.
15. Як білий кінь Шептало охарактеризував сам себе?
Високий рівень ( )
16. Виконайте ОДНЕ із завдань.
Порівняйте образи герої повісті Н. Бічуї «Шпага Славка
Беркути».
А) Славка та Юлька з повісті
Б) Юлька та Стефка
В) Юлька та Лілі Теслюк
Досить часто можна почути про те, що треба творити добро, і тоді навколишній світ стане кращим. Народна мудрість говорить: «За добро добром відплачують». Але зараз з випусків новин, з подій, що відбуваються навколо нас, можна побачити зовсім інше. У нашому жорстокому світі на добро, яке ти робиш іншому, часто віддячують злом. Важко не погодитися, що зараз занадто часто трапляються невдячні люди. Деякі не відповідають на добро злом, але й подяки від них важко дочекатися.
І все-таки не потрібно розчаровуватися в необхідності творити добро. Перш за все, це треба робити вже через те, що простягнути руку до чи просто комусь посміхнутися – це нагальна потреба будь-якої нормальної людини. Винайти чудодійні ліки від невиліковної хвороби, зігріти змерзлого, до немічній людині перейти вулицю чи просто сказати добре слово підтримки товаришу – цього ми потребуємо не менше, ніж кисню або їжі. Звичайно ж, коли прагнення людини закінчуються на її обіцянках і красивих промовах – це майже нічого не коштує, адже слова завжди треба доводити діями.
Я вважаю, що творити добро – це потреба не тільки людини, а й будь-якої живої істоти. Можна пригадати багато випадків у світі тварин, коли собаки виховують покинутих кошенят чи навпаки, а вовки вигодовують загублених у лісі дитинчат їх заклятих ворогів – людей. Не може жива істота існувати без того, щоб не творити добро. Та й усі релігії вчать своїх послідовників робити добрі вчинки.
У сучасному світі, у нашому стрімкому житті іноді забуваєш, що оточуючим треба посміхатися, інколи казати щось хороше, за потреби допомагати. Замість цього люди дратуються, огризаються і сваряться між собою. А потім стає дуже соромно, як стає соромно і після того, як губишся, коли отримуєш шанс зробити добрий вчинок і не використовуєш цю нагоду. Сьогодні творити добро – справа невдячна, та треба відкинути ці обмеження і робити добро безкорисливо, не сподіваючись на вдячність чи вигоду. Може, комусь це й може здатися дивним, але від цього можна отримати велику радість. Мабуть, саме тому найщасливіші серед нас люди – це ті, хто вміє допомагати оточуючим просто за покликом своєї душі.
Одним з найяскравіших прикладів безкорисливої доброти може бути героїня поеми Т. Шевченка «Наймичка». Ця жінка усе своє життя присвятила вихованню свого сина, який навіть не знав, що вона його мати. А якщо брати реальне життя, то прикладом для кожного з нас можуть бути волонтери, які, не шкодуючи сил та часу, допомагають рідній країні, її синам та дочкам, збираючи кошти на боротьбу з ворогами та хворобами. Саме таке добро треба творити в наш час, саме воно має усі шанси на перемогу над злом.
Якби не було прикро, але кохання не завжди може зробити людину щасливою. Особливо, коли на це впливають деякі погані фактори та перешкоди.
цей приклад привів нам Михайло Коцюбинський в повісті "Тіні забутих предків", а саме на прикладі Івана Палійчука та Марічки Гутенюк. Де молода пара на змогла бути разом та не "мала права на щастя". Потім Іван Палійчук одружується на Палагні, яку зовсім не любить. А потім дізнається, що Палагна йому зраджує. Через деякий час, він дізнається, що Марічка померла. Ця новина взагалі вбила його душу. Потім він побачив свою кохану в образі мавки та пішов за нею та впав з моста, та загинув, думаючи про свою любов.
Також з цієї теми не відставала й Ольга Кобилянська. "Меланхолійний вальс". В цій новелі вперше була піднята тема про незалежних жінок. На прикладі Софії Дорошенко, у якої мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
Отже, кохання не завжди може приности щастя та окриляти людину, доводити її "до метеликів у животі". Кохання в житті не дорівнює щасливим кінцем двох закоханих з казки.