Контрольна робота з теми «Ми-українці» 18.05
1.Сином якого відомого українського письменника був Олег Ольжич?
А) Михайла Стельмаха Б) Івана Франка В) Олександра Олеся
Г) Андрія Чайковського
2. Що є найціннішим Божим дарунком для людини за віршем Олега Ольжича «Господь багатий нас благословив»?
А) родина Б) життя у його найяскравіших проявах
В) здоров’я Г) матеріальний добробут
3. У якому персоніфікованому образі постає радість в однойменному вірші Олени Теліги?
А) босоногої дівчинки Б) вітрогона-хлопчини В) пташки Г) квітки
4. Про українського силача, який здобув славу найсильнішої людини світу, розповідає:
А) новела Б) пригодницька повість В) оповідання Г) балада
5. У якому виді спорту Іван Сила вперше заявив про себе як професійний спортсмен, перемігши поліцейського Магдебуру
А) боротьба Б) бокс В) легка атлетика Г) важка атлетика
6. Хто з членів циркової трупи став спільником агента Фікси?
А) Мілка Б) Фандіго В) Піня Г) Пандорський
7. Який художній засіб використаний в уривку з вірша Андрія Малишка?
…І засмучені очі хороші блакитні твої.
А) епітет Б) метафора В) персоніфікація Г) порівняння
8. У літературі Андрій Малишко утвердися як
А) поет-пісняр Б) письменник-новеліст В) письменник –публіцист Г) байкар
9. Установіть відповідність між героєм повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» та його характеристикою.
1) Міха Голий А) найсильніша людина Японії
2) Аделія Б) вуличний борець, якого переміг Іван
3)Піня В) власниця цирку
4) Велет Г) товариш Івана, сторож у цирку
Д) карлик
-Как ты посмел показаться людям? Ты без спроса взял мою воду? Чтоб глаза мои больше тебя не видели!!
Но Дождю это было даже с руки. Теперь люди не боялись его, лишь прятались от воды. И отец не замечал, как Дождь забирает его воду. Но, как честный сын, он всегда ее возвращал.
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.