«Я чекіст, але я і людина» (герой про своє роздвоєння).
«Я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках (доктора Тагабата), яка віддалася на волю хижої стихії».
Доктор Тагабат
«Злий геній, безжальний до своїх жертв». «Я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб».
Андрюша
«Похмурий, наївний, печальний».
«Андрюшу призначили в “чека”, проти його кволої волі. Цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою — “розстрілять”, завше мнеться, завше не ім’я і прізвище на суворому життьовому документі ставить, а незрозумілий та химерний хвостик».
Дегенерат
«Вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю: у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки».
XVII століття відоме в мистецтві як період Бароко. В Італії художники Караваджо (1571-1610) і Аннібале Карраччі (1560-1609) представляли дві контрастні точки зору. Караваджо (справжнє ім’я Мікеланджело Меріс) завжди черпав натхнення безпосередньо з реалій життя. Одна з його головних проблем полягала в тому, щоб скопіювати природу якомога точніше, не прославляючи її будь-яким чином. Карраччі, з іншого боку, дотримувався ідеалу краси епохи Відродження. Він вивчав давню скульптуру і роботи Мікеланджело, Рафаеля і Тиціана. Стиль Караваджо захоплював багатьох художників, особливо іспанця Рібері і молодого Веласкеса. Карраччі надихнув Ніколу Пуссена (1594-1665), відомого французького живописця XVII століття.
Відповідь:
Я
«Я чекіст, але я і людина» (герой про своє роздвоєння).
«Я, главковерх чорного трибуналу комуни, — нікчема в його руках (доктора Тагабата), яка віддалася на волю хижої стихії».
Доктор Тагабат
«Злий геній, безжальний до своїх жертв». «Я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб».
Андрюша
«Похмурий, наївний, печальний».
«Андрюшу призначили в “чека”, проти його кволої волі. Цей невеселий комунар, коли треба енергійно розписатись під темною постановою — “розстрілять”, завше мнеться, завше не ім’я і прізвище на суворому життьовому документі ставить, а незрозумілий та химерний хвостик».
Дегенерат
«Вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю: у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусів стояти у відділі кримінальної хроніки».
Пояснення:
Жиопис доби бароко
XVII століття відоме в мистецтві як період Бароко. В Італії художники Караваджо (1571-1610) і Аннібале Карраччі (1560-1609) представляли дві контрастні точки зору. Караваджо (справжнє ім’я Мікеланджело Меріс) завжди черпав натхнення безпосередньо з реалій життя. Одна з його головних проблем полягала в тому, щоб скопіювати природу якомога точніше, не прославляючи її будь-яким чином. Карраччі, з іншого боку, дотримувався ідеалу краси епохи Відродження. Він вивчав давню скульптуру і роботи Мікеланджело, Рафаеля і Тиціана. Стиль Караваджо захоплював багатьох художників, особливо іспанця Рібері і молодого Веласкеса. Карраччі надихнув Ніколу Пуссена (1594-1665), відомого французького живописця XVII століття.