Вот и зима. Наступила весна. Природа устала от снега и морозов. Она изменилась с первыми лучами солнца. Все вокруг стало веселым и радостным, засияло яркими красками. Все сильнее пригревает солнышко. Снега становится меньше, на земле появляются проталины. Небо стало голубее и ярче, а в воздухе запахло весной. Птицы тоже чувствуют начало весны. Они суетятся и шумят, радуясь долгожданному весеннему теплу. Деревья сбросили снежные одежды и греются на первом весеннем солнце. Но больше всего весне рады дети. Они высыпали на улицу, резвятся и играют, не боясь замерзнуть. Скоро на деревьях появятся первые листочки, трава зазеленеет и наступит настоящая весна.
Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю. Він відкриває один з найтяжчих періодів у житті і творчості Шевченка, період арешту й заслання (1847 — 1857). Чекаючи в тюрмі вироку, поет боліє не за себе, за свою долю, його хвилює доля «окраденої» й замученої московським пануванням України. З потрясаючою силою виявлена любов до України зокрема в поезіях «Мені однаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми ще зійдемося знову», що завершується словами:
Цикл «В казематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у Петербурзі, відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю. Він відкриває один з найтяжчих періодів у житті і творчості Шевченка, період арешту й заслання (1847 — 1857). Чекаючи в тюрмі вироку, поет боліє не за себе, за свою долю, його хвилює доля «окраденої» й замученої московським пануванням України. З потрясаючою силою виявлена любов до України зокрема в поезіях «Мені однаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми ще зійдемося знову», що завершується словами:
Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть!