Контрольна робота за творчістю М. Коцюбинського, О. Довженка, Н. Бічуї
І варіант
Початковий і середній рівні
1.Поневолений український народ М. Коцюбинський у творі «Дорогою ціною» порівнює:
А) з волом;
Б) з туром;
В) з конем;
Г) з биком.
2. У плавнях пораненому Остапові довелося змагатися:
А) з гадюкою;
Б) з вепром;
В) з вовком;
Г) з диким собакою.
3. Моральний урок дідів з оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм» для молодих бійців полягав у тому, що:
А) вони попалили всі човни й зірвали ворогові переправу;
Б) перевернули човни й загинули разом із ворогами;
В) зробили засідку й побили багато ворогів;
Г) мужньо витримали знущання ворогів і не видали партизанів.
4. Кого діди Платон і Савка ставили за приклад бійцям, що відступали:
А) Кармалюка;
Б) Гонту Залізняка;
В) своїх синів;
Г) самих себе.
5. Кульмінацією у творі Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути» є:
А) поєдинок на шпагах Юлька та Славка;
Б) суд над Славком;
В) привід хлопця, який назвався Беркутою, до дитячої кімнати міліції;
Г) спізнення Славка на театральну виставу до Лілі.
6. У невинуватість Славка вірили:
А) тренер, Лілі;
Б) Стефко та Юлько;
В) класний керівник і директор школи;
Г) інспектор дитячої кімнати міліції, Надія Григорівна.
7. Установіть відповідність:
Герой Учинок
1.Славко Беркута А) Рятує сороку з переламаним крилом
2. Стефко Вус Б) Страждає через недовіру однокласників
3. Юлько Ващук В) Вірить у невинність Беркути
4. Лілі Теслюк Г) В міліції називає чуже прізвище замість свого
Д) Не боїться пити вино на вулиці.
Достатній рівень
8.Стисло опишіть, за яких обставин загинула Соломія (М. Коцюбинський «Дорогою ціною»).
9. Доведіть, що в образах Остапа і Соломії (М. Коцюбинський «Дорогою ціною») втілено волелюбність українського народу. Наведіть переконливі приклади з твору.
10. Порівняйте образи Славка та Юлька з повісті Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути».

"Білий кінь Шептало"-Проблема людини в суспільстві, її знеосіблення, свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності і мріїоловні герої оповідання — білий кінь (алегоричний образ) , Степан, «маленький чоловічок, навіть не білий, а якийсь «землисто-сірий» , з дрібними корявими ручиськами. З метою більш осмисленого проникнення в образ з'ясовую сутність поняття «алегорія» . Алегорія — відтворення людських характерів та взаємин в образах тварин, предметів та явищ природи. Оцінка зображуваного в алегорії виступає значно виразніше, ніж при використанні, наприклад, епітетів чи метафор. Тож образ білого коня уособлює в собі особистість гідну поваги. На нього можна покластися, він молодий, гарний, гордий. Не раз на це зверта я увагу і Степан: кінь мав густу гриву, стрункі ноги, які завжди ступали впевненою ходою; особливо вражала шия — у її крутім вишні вбачалася незалежність. Степан тішився тим, що білий кінь гордовито міг гнати до водопою сірих, вороних і гнідих. Коли ж стався злам?  

Є в оповіданні вражаючі епізоди. Ось один із них. Босоногий хлопчисько своїми чіпкими руками пригнув голову білого коня й владно потягнув на себе. Шептало спершу ступнув кілька кроків і раптом болісно відчув неволю. Хлопчаче «но-но» , поблажливий зверхній дотик роздратували Шептала — його пересмикнуло, з нечуваною силою «він шарпонувся, вирвав кінець повода, диво звівся на задні ноги» , його очі стріляли в цю мить страшними кривавими іскрами. Кінь — уособлення відважної, відчайдушної людини, яка не хоче миритися з приниженням людської гідності, її душа протестує, вона вимагає поваги до себе. «Шептало легко опустився і помчав через гусячу царину в лугову синь» . На мій погляд, «лугова синь» — це символ безмежжя.. . й волі».Оповідання «Білий кінь Шептало» має глибокий філософський підтекст: навіть сильна особистість під впливом оточуючих обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і починає діяти, як усі.

Сьогодні, коли на полицях книгарень лежать книги з неприхованим осудом системи оповідання В. Дрозда набуває актуальності. Сильна людина сьогодення (маємо на увазі українську інтелігенцію, яка бунтує проти сучасного хаосу, їй видиться смак волі (наприклад, свобода слова!) , але вона й страхається її, бо не знає, як діяти. Символічно звучать останні рядки твору: «Під ранок кінь повертається до кошари голову між жердин загорожі та дрімає, стомлений нерозумною балаканиною»  

Образ білого коня Шептала — алегоричний. Він уособлює яскраву людську особистість, яка під впливом повсякденного життя втрачає свою індивідуальність, губить кращі риси свого характеру, пристосовується, починає діяти, «як усі». Лише на мить вирвавшись із неволі, кінь відчув себе щасливим, але потім усе ж дійшов висновку, що краще бути покірним та слухняним під захистом сильнішого, надавати перевагу реальності, а не мрії. Оповідання має глибокий філософський підтекст, піднімає важливі проблеми людини в суспільстві, її знеособлення, свободи й неволі, особистості й натовпу, дійсності й мрії.

Напевно кожен із нас замислювався над тим чи правильно поступила Ганна,що все життя приховувала і змовчувала.Хтось осуджує Ганну, а хтось виправдовує і жаліє.Не проживши життя Ганни не зрозумієш ЇЇ вчинок.ЯГанну не осуджую бо в першу чергу вона думала про сина.Немаючи змоги самій виростити і виховати дитини,підкидає сина багатим бездітним людям.Але сама іде наймичкою,щоб бути рядом.Ніхто не розуміє що творилося в неї в душі.Радіючи кожного ранку коли малий Марко називав ї мамою вона піклується про дитину,а ввечері

плаче і проклинає свою долю.Навіть коли вмерла стара Настя, а Марко виріс і настав час одружуватися то відмовилася наймичка.Мотивуючи тим, що з її сина будуть насміхатися, бо він багатий,а вона наймичка.Наймичка натура-безмірно глибша,почуття у неї сильне,любов до сина перемагає все інше.Вона і тут ставила насамперед благополуччя свого сина.Вона каралася весь вік в чужій хаті,але була щаслива,хоч на хвилинку,бо з нею був її син.Коли ж занедужала всі переживали i ось тоді вона вирішила відкрити свою тайну.Вирішила зняти гріх із душі, перед смертю все розповіла.

Мені здається, що кожна любляча мати,в такій ситуації, вчинила бяк наймичка. Головне, щоб дитина ні в чому не потребувала,а любов свою віддавати можна і наймичкою. Тільки як жити з таким тягарем?Як винести всі тяготи долі?Але материнська любов всесильна і витерпіти можна все заради щастя дитини.

Ганна-Сила,благодать,милість Божа, завдяки Цьому вона перенесла всі тяготи і незгоди долі.Все життя каралася,що Марко не знає хто його мати.Але перед самою смертю все розповіді цим самим знімає камінь із своєї душі.

Мені здається, що запізно вона розповіла.Не змогли вони з сином наговоритись. Марко зрозумів би і прийняв,бо він її любив.