Там чудеса. Одного разу на канікулах зі мною сталося що - щось дивне. Я вдома робив уроки і раптом почув, що хтось - то гортає старі книги в підвалі. Я підійшов до дверей, відчинив їх і нічого не побачив. Але раптом загорілися свічки, і я побачив старовинну двері. Так я потрапив у казкову зелену країну з казковими героями. Я побачив бременських музикантів, кота в чоботях, який гуляє зі своїм господарем, червону шапочку зі своею бабусею. Я пішов стежкою і побачив великий палац. Тут - то і виявилася чарівна книга, на якій було написано «Література». Раптом вона заговорила зі мною: - Здрастуй, хлопчик. - Здрастуй, книга, - відповів я. - Ти знаєш, чому ти сюди потрапив? - Ні, не знаю. - А потрапив ти сюди тому, що домашнє завдання з літератури не зробив. Зараз я тобі розповім багато цікавого. Я довго слухав Літературу і зрозумів, що потрібно багато читати, щоб бути освіченою людиною. І, коли я повернувся додому, то ніколи не забував робити уроки з літератури.
Аналіз вірша "Лебеді материнства" Автор: В. Симоненко Рік: 1981 (вийшов друком) Жанр: ліричний вірш (колискова)Вид лірики: громадянська Провідний мотив: любов до матері й БатьківщиниВіршовий розмір: хорей Тип римування: суміжне Форма оповіді: монолог Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душіІдея: уславлення материнської любові до дитини; матір, як і Батьківщина, єдина для кожної людини, а вибрати їх не можнаХудожні засоби Повтор: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прийдуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». Порівняння: «лебеді, як мрії». Інтонації: щирість, відвертість, довірливість, таємничість (досягнуто алітерацією звуків р, л).ось все що змогла знайти, сподіваюсь не завадить))
Одного разу на канікулах зі мною сталося що - щось дивне. Я вдома робив уроки і раптом почув, що хтось - то гортає старі книги в підвалі. Я підійшов до дверей, відчинив їх і нічого не побачив. Але раптом загорілися свічки, і я побачив старовинну двері. Так я потрапив у казкову зелену країну з казковими героями. Я побачив бременських музикантів, кота в чоботях, який гуляє зі своїм господарем, червону шапочку зі своею бабусею. Я пішов стежкою і побачив великий палац. Тут - то і виявилася чарівна книга, на якій було написано «Література». Раптом вона заговорила зі мною: - Здрастуй, хлопчик. - Здрастуй, книга, - відповів я. - Ти знаєш, чому ти сюди потрапив? - Ні, не знаю. - А потрапив ти сюди тому, що домашнє завдання з літератури не зробив. Зараз я тобі розповім багато цікавого. Я довго слухав Літературу і зрозумів, що потрібно багато читати, щоб бути освіченою людиною. І, коли я повернувся додому, то ніколи не забував робити уроки з літератури.