Я, як людина яка цікавиться сучасною літературою можу сказати, що вона дещо відрізняється від літератури минулого століття. Теперішні книги подобаються молоді набагато більше. Можливо, тому що в моїй країні всі знають таке поняття як "свобода слова" і саме тому на даний момент в літературі часто можна зустріти твори з соціальним сюжетом, або особистим ставленням автора до якоїсь публічної проблеми яка стосується не якоїсь конкретної особи, а всіх загалом. Мені сучасна література подобається, зокрема та якою я цікавлюся. Але все ж не можу закрити очі на негативний вміст в сучасній літературі, бо вона також існує.
Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята. Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.
Я, як людина яка цікавиться сучасною літературою можу сказати, що вона дещо відрізняється від літератури минулого століття. Теперішні книги подобаються молоді набагато більше. Можливо, тому що в моїй країні всі знають таке поняття як "свобода слова" і саме тому на даний момент в літературі часто можна зустріти твори з соціальним сюжетом, або особистим ставленням автора до якоїсь публічної проблеми яка стосується не якоїсь конкретної особи, а всіх загалом. Мені сучасна література подобається, зокрема та якою я цікавлюся. Але все ж не можу закрити очі на негативний вміст в сучасній літературі, бо вона також існує.
Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята.
Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п’єсу.