… сідчину наймичку – веселу, моторну й робочу дів-ну, хоч і невелику красулю.
Христя – молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина – дядина ще змалку не давала ногам та рукам її одпочивку, призвичаїла до роботи.
– Так оця-то Христя, низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина, якось ненароком запала Грицькові в серце.
Ось приходить і другий підпасач — Грицько, Чупрунів син, хлопчик однакових з Чіпкою літ, та не кращих, видно, й достатків… На йому сорочка чорна-чорна, полотна не знать, та ще й порвана; штаненята — саме ґноття висить на очкурі — позасукувані аж за коліна.
Грицько — козачий син, сирота. Після смерті батька та матері (вони під холеру померли обоє одного-таки й року) громада оддала сироту далекій родичці — вдові Вовчисі; а як піднявся хлопець на ноги, то дід узяв його до себе в поміч коло отари.
Незабаром Грицько вернувся з повною пазухою горобенят. — А я, діду, ось скільки горобенят надрав! — хвалиться.
Весною 1846 року молодий Тарас прибув до Києва, де й оселився. Тієї ж весни і вступив до Кирило-мефодіївського братства – таємної політичної організації. Приблизно в тей самий час подав заявку, щоб стати вчителем з малювання в університеті, яку затвердили тільки 21 березня (5го лютого) 1846. Але, вже в березні 1847 року членів братства почали затримувати, самого Шевченка заарештували 5 (17) квітня 1847. Затримання відбулося на дніпровській переправі, в той час як Тарас Григорович повертався до Києва. При ньому була знайдена збірка віршів «Три літа», яку було конфісковано. Самого арештанта було відправлено до Петербургу, де й ув’язнили в третьому відділі імперської канцелярії. Як з’ясувалося, причиною арештів був донос.
Объяснение:
… сідчину наймичку – веселу, моторну й робочу дів-ну, хоч і невелику красулю.
Христя – молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина – дядина ще змалку не давала ногам та рукам її одпочивку, призвичаїла до роботи.
– Так оця-то Христя, низенька, чорнявенька, не дуже хорошої вроди дівчина, якось ненароком запала Грицькові в серце.
Ось приходить і другий підпасач — Грицько, Чупрунів син, хлопчик однакових з Чіпкою літ, та не кращих, видно, й достатків… На йому сорочка чорна-чорна, полотна не знать, та ще й порвана; штаненята — саме ґноття висить на очкурі — позасукувані аж за коліна.
Грицько — козачий син, сирота. Після смерті батька та матері (вони під холеру померли обоє одного-таки й року) громада оддала сироту далекій родичці — вдові Вовчисі; а як піднявся хлопець на ноги, то дід узяв його до себе в поміч коло отари.
Незабаром Грицько вернувся з повною пазухою горобенят. — А я, діду, ось скільки горобенят надрав! — хвалиться.
Перший арешт Шевченка – 1847 рік в Києві
Весною 1846 року молодий Тарас прибув до Києва, де й оселився. Тієї ж весни і вступив до Кирило-мефодіївського братства – таємної політичної організації. Приблизно в тей самий час подав заявку, щоб стати вчителем з малювання в університеті, яку затвердили тільки 21 березня (5го лютого) 1846. Але, вже в березні 1847 року членів братства почали затримувати, самого Шевченка заарештували 5 (17) квітня 1847. Затримання відбулося на дніпровській переправі, в той час як Тарас Григорович повертався до Києва. При ньому була знайдена збірка віршів «Три літа», яку було конфісковано. Самого арештанта було відправлено до Петербургу, де й ув’язнили в третьому відділі імперської канцелярії. Як з’ясувалося, причиною арештів був донос.