Уже для многих поколений украинских - и не только украинской - Тарас Григорьевич Шевченко значит так много, что сама собой создается иллюзия, будто мы все о нем знаем, все в нем понимаем, и он всегда с нами, в нас. Но это лишь иллюзия. Шевченко как явление великое и вечное - неисчерпаемый и бесконечный.Волей истории он отождествлен с Украиной и вместе с ее бытием продолжается ней, вбирая в себя новые дни и новый опыт народа, отзываясь на новые боли и думы, становясь новым скрижалей судьбы. Он растет и развивается во времени, в истории, и нам еще идти и идти к его постижения. Мы на вечном пути к Шевченко .
Проблеми моралі в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»
Кіноповість «Україна в огні» вперше побачила світ лише 1990 року, хоч була написана ще 1943 р. Чому ж так довго забороняли цей твір? Перш за все тому, що проблеми моралі та історії в цьому творі подано з погляду загальнолюдського, а не з точки зору панівної тоді комуністичної ідеології. Чи не вперше в радянській літературі письменник піддав сумніву політику Сталіна, його непогрішимість, адже незважаючи на багатослівні заяви щодо готовності до війни, країна опинилася беззахисною перед ворогом.
«Україна в огні» — це повість про те, як у вогні війни гартувалися характери, як укріплювалася людяна мораль, що грунтувалася на одвічних національних і християнських засадах, як руйнувалися тимчасові моральні постулати, бо не витримували випробувань війни. Найяскравіше ці проблеми виявилися у ставленні до Батьківщини і до жінки. Багато прикладів високого духу показала ця війна, але скільки людського бруду вона виявила! Про причини цього найточніше говорять вороги — батько й син фон Краузи. Старий фон Крауз зауважив, що в людей, які вміють і боротися, і вмирати гідно, є «ахілесова п'ята»: «Ці люди абсолютно позбавлені вміти прощати одне одному навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників». Довженкові боліла страшна суть цих слів, тому він і висловився так категорично. Україна вже давно була у вогні бездуховності, бо відкинула вічні цінності. Ось чому так безжально судили люди один одного. Особливо яскраво це виявилося у ставленні до тих, хто залишився на окупованій території. Система була безжальна, ще багато років після війни в усіх анкетах містилося оце болюче питання щодо перебування, в окупації. Що вже говорити про ті часи! Та Довженко мав свою думку. Хіба хтось із них, тих жінок, дітей, старих волів залишатися в окупації? Тому горда й неприступна Олеся Запорожець пропонує Василеві Кравчині переночувати з нею, бо він свій, бо він зрозуміє, як страшно їй, дівчині залишатися серед безжальних ворогів, адже свої відступають. Василь увібрав у себе високу мораль свого народу, і сором палив його за цей відступ, за те, що залишають жінок на поталу ворогові. Він і сам через усю війну проніс пам'ять і любов до випадкової української дівчини Олесі, яка довірливо віддала йому цноту і подарувала перший цвіт кохання. Він багато разів чув на тій війні легковажні й презирливі слова солдатів щодо жінок, у тому числі й тих, що залишилися в окупації, та щоразу різко обривав ці розмови, соромлячи «героїв». Адже вони були серед своїх, їхнє життя, хай і сповнене втрат і страждань, було уже ж простіше, ніж у беззахисних перед ворогом жінок і дітей, які опинилися сам на сам зі своїми проблемами. Отож уперше в радянській літературі автор повісті подає іншу точку зору на мораль — людяну, сповнену християнської любові і прощення.
Отже, проблеми моралі, розглянуті у повісті «Україна в огні», до зрозуміти всю глибину горя війни і побачити велич душі співвітчизників Довженка.
Уже для многих поколений украинских - и не только украинской - Тарас Григорьевич Шевченко значит так много, что сама собой создается иллюзия, будто мы все о нем знаем, все в нем понимаем, и он всегда с нами, в нас. Но это лишь иллюзия. Шевченко как явление великое и вечное - неисчерпаемый и бесконечный.Волей истории он отождествлен с Украиной и вместе с ее бытием продолжается ней, вбирая в себя новые дни и новый опыт народа, отзываясь на новые боли и думы, становясь новым скрижалей судьбы. Он растет и развивается во времени, в истории, и нам еще идти и идти к его постижения. Мы на вечном пути к Шевченко .
Проблеми моралі в кіноповісті О. Довженка «Україна в огні»
Кіноповість «Україна в огні» вперше побачила світ лише 1990 року, хоч була написана ще 1943 р. Чому ж так довго забороняли цей твір? Перш за все тому, що проблеми моралі та історії в цьому творі подано з погляду загальнолюдського, а не з точки зору панівної тоді комуністичної ідеології. Чи не вперше в радянській літературі письменник піддав сумніву політику Сталіна, його непогрішимість, адже незважаючи на багатослівні заяви щодо готовності до війни, країна опинилася беззахисною перед ворогом.
«Україна в огні» — це повість про те, як у вогні війни гартувалися характери, як укріплювалася людяна мораль, що грунтувалася на одвічних національних і християнських засадах, як руйнувалися тимчасові моральні постулати, бо не витримували випробувань війни. Найяскравіше ці проблеми виявилися у ставленні до Батьківщини і до жінки. Багато прикладів високого духу показала ця війна, але скільки людського бруду вона виявила! Про причини цього найточніше говорять вороги — батько й син фон Краузи. Старий фон Крауз зауважив, що в людей, які вміють і боротися, і вмирати гідно, є «ахілесова п'ята»: «Ці люди абсолютно позбавлені вміти прощати одне одному навіть в ім'я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрадників». Довженкові боліла страшна суть цих слів, тому він і висловився так категорично. Україна вже давно була у вогні бездуховності, бо відкинула вічні цінності. Ось чому так безжально судили люди один одного. Особливо яскраво це виявилося у ставленні до тих, хто залишився на окупованій території. Система була безжальна, ще багато років після війни в усіх анкетах містилося оце болюче питання щодо перебування, в окупації. Що вже говорити про ті часи! Та Довженко мав свою думку. Хіба хтось із них, тих жінок, дітей, старих волів залишатися в окупації? Тому горда й неприступна Олеся Запорожець пропонує Василеві Кравчині переночувати з нею, бо він свій, бо він зрозуміє, як страшно їй, дівчині залишатися серед безжальних ворогів, адже свої відступають. Василь увібрав у себе високу мораль свого народу, і сором палив його за цей відступ, за те, що залишають жінок на поталу ворогові. Він і сам через усю війну проніс пам'ять і любов до випадкової української дівчини Олесі, яка довірливо віддала йому цноту і подарувала перший цвіт кохання. Він багато разів чув на тій війні легковажні й презирливі слова солдатів щодо жінок, у тому числі й тих, що залишилися в окупації, та щоразу різко обривав ці розмови, соромлячи «героїв». Адже вони були серед своїх, їхнє життя, хай і сповнене втрат і страждань, було уже ж простіше, ніж у беззахисних перед ворогом жінок і дітей, які опинилися сам на сам зі своїми проблемами. Отож уперше в радянській літературі автор повісті подає іншу точку зору на мораль — людяну, сповнену християнської любові і прощення.
Отже, проблеми моралі, розглянуті у повісті «Україна в огні», до зрозуміти всю глибину горя війни і побачити велич душі співвітчизників Довженка.