Образ петра шраменка «чорна рада» петро — «орел не козак». він до того гарний, що красуня леся не спускала з нього очей, а в тих очах «сіяла й ласка, й жаль, і щось іще таке, що не вимовиш ніякими словами». мужність, хоробрість шраменка вражають навіть старих козаків: «не кожен здатен під кулями велику ріку перепливати»… у ту пам’ятну ніч, коли кирило тур викрав лесю, петро подався навздогін і, відстоюючи дівчину, бився із зловмисником не на життя, а на смерть. характеристика образу петра шраменка «чорна рада» портрет і зовнішність петра шраменка — дужий, молодий козак; — «орел не козак»; — привабливий. риси характеру петра шраменка — чесний і сміливий; — відважний і благородний; — вірний і добрий; — здатний щиро кохати; — «добрий син і щирий козак». особливості вдачі петра шраменка — батько-авторитет; — звик коритися моралі та закону; — ніхто не скаже про нього лихого слова. шрам вірним сподвижником сомка зображено паволоцького полковника й попа шрама, палкого поборника об’єднання україни. йому відведено в романі багато місця, й саме через образ шрама п. куліш найповніше розкриває свої погляди. шрам – доброчесна, шанована людина, відважний воїн. є до себе увагу незвичайна зовнішність цього полковника – священика («по одежі й бороді — як піп, по шаблі та шрамах на обличчі — як старий козарлюга»). мужньо веде себе шрам у бою, його стійкість викликає здивування навіть у бувалих воїнів: “що, тебе господь сотворив із самого заліза? ” паволоцький полковник шрам – одна з центральних постатей роману – людина досвiчена, мудра. вiн добре розумiє, чого прагнуть претенденти на гетьманську булаву, правильно оцiнює їхнi полiтичнi та вiйськовi сили. заради незалежностi україни шрам готовий вiддати сили й лiта, що йому судилося ще прожити. вiн їде до якима сомка, щоб словом i дiлом йому в цiй справi – “ всю україну до однiєї булави”. шрам – iдеально-романтичний образ, який усiма силами прагне добра та спокою українi. навiть стосовно єдиного сина петра, якому божий чоловiк пророкував, що той помре своєю смертю, вiдповiдає: “нехай лучче поляже од шаблi i од кулi, аби за добре дiло, за цiлiсть україни, що ось розiдрали надвоє” . i загинув шрам теж за україну, коли, рятуючи паволоч, сам здався тетерi й прийняв усю вину на одного себе: “шрам паволоцький, жалуючи згуби паволочан, сам удавсь до тетері і прийняв усю вину на одного себе. і тетеря окаянний не усумнивсь його, праведного, як бунтовника, на смерть осудити й осудивши, повелів йому серед обозу військового голову одтяти” . шрам рішуче відстоює право старшини вирішувати всі державні питання, із зневагою ставиться до простого народу, козацької голоти, запорожців, при цьому захоплюється їх героїчними подвигами у минулі часи.
Тема: вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганнусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Основна думка:
• уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»);
• захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»);
• засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблемні питання: добро і зло, батьки і діти, вірність і зрада, чесність та підлість, доброта і жорстокість, віра та зневіра, життя і смерть.
Рід літератури: епос.
Жанр: героїко-романтична повість.
Рік написання: 1907
Композиція твору.
Експозиція: розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка: напад на село татар.
Розвиток дії: від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Ганнуся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація: очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка: Девлет-Гірей знаходить Ганнусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.
Тема: вражаюча розповідь про те, як п’ятнадцятирічний Павлусь, зумівши подолати усі перешкоди, врятував свою сестру Ганнусю з поневолення після підступного нападу татар на рідне село.
Основна думка:
• уславлення мужності та звитяги козаків («справді лицарський народ ті козаки»);
• захоплення лицарськими рисами Павлуся («славна й лицарська кров пливе в цьому хлопцеві!»);
• засудження хитрості, підступності та жорстокості татар і українців-зрадників («ах, ви, чортові сини! Колись я з вами ще стрінуся», «ні, не можна людей своєї віри продавати: за це велика кара»).
Проблемні питання: добро і зло, батьки і діти, вірність і зрада, чесність та підлість, доброта і жорстокість, віра та зневіра, життя і смерть.
Рід літератури: епос.
Жанр: героїко-романтична повість.
Рік написання: 1907
Композиція твору.
Експозиція: розповідь про історію села вка та козацьку родину Судаків.
Зав’язка: напад на село татар.
Розвиток дії: від рук ворогів загинули дід Андрій та матір Параска, а сестра Ганнуся та батько Степан стали татарськими бранцями, порятунок Павлуся та його зустріч з козаками та братом Петром, козаки нападають на татарський кіш і рятують частину вчан, Семен Непорадний арканить татарського ватажка Мустафу-агу, сина Девлет-Гірея, зустріч батька зі синами, Павлусь відправляється на пошуки сестри, харциз Карий (Карим) продає хлопця татарам-крамарям, татарин-крамар Сулейман дарує хлопця слугою своєму синові Мустафі, який не злюбив вірного своїй вірі та непокірного Павлуся, хлопця чекає суворе покарання за невдалу втечу, щаслива поява мурзи рятує хлопця, він має план порятунку сестри.
Кульмінація: очікування приїзду сестри та щаслива зустріч.
Розв'язка: Девлет-Гірей знаходить Ганнусю, повертається з послами його син Мустафа-ага, Павлусь просить волю для невільника-друга Остапа Швидкого, Девлет-Гірей дотримує обіцянки, довгоочікувана воля.