Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.
Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися.
Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших.
Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі.
Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку.
Усі негаразди допомагають знести добрі люди, серед яких друзі, кохана Мілка. Вони додавали йому впевненості у собі. У фінальній частині твору добро все ж перемагає.
В образі Івана Сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. Хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. Він вміє досягати поставленої мети. Завдяки характеру й здібностям Іван став найсильнішою людиною.
Автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. Все це допомагає йому боротися за здійснення мрій, за волю.
На долю нашого народу випало багато випробувань. У кожному часі були сміливі захисники, які боролися за справедливість.
Ми живемо у складній і суперечливій добі. Народ бажає миру, спокою, впевненості у завтрашньому дні. Всі втомилися від політичних та економічних негараздів. Україна надіється на героїв, які здатні зробити подвиг.
Объяснение:
Украïнський фольклор багатий i рiзноманiтний. Вiн створювався протягом багатьох столiть. У фольклорi вiдображено iсторiю, побут й духовне обличчя украïнського народу. Народна творчiсть має в основi розмовну мову, яка має своï особливостi, наголоси, iнтонацiï. Думи i балади - яскравi зразки фольклору.
Думи - жанр героïчного лiро-епосу, який виконували мандрiвнi спiвцi. В них розповiдається про видатнi iсторичнi подiï в Украïнi, про боротьбу украïнського народу проти iноземних загарбникiв. У думах народ створив образи мужнiх, благородних i сильних духом героïв, якi заради своєï свободи готовi йти на смерть. У багатьох випадках думи створювалися пiсля якихось важливих подiй. Виконавцi народних дум - це кобзарi та лiрники, якi ходили мiстами i селами, спiвали дум пiд акомпанемент своïх iнструментiв. Самi вони називали думи "козацькими пiснями", "поважними пiснями". Навiть деякi украïнськi письменники перекладали ïх iншими мовами, вели дослiдження текстiв. На формування дум впливали казки, легенди, перекази, давньоруськi билини. В умовах постiйних тривог, викликаних нашестями загарбникiв, з'являються думи "Маруся Богуславка", "Самiйло Кiшка", "Козак Голота".
Але серед украïнського епосу були думи, якi розповiдали про родиннi стосунки: мiж батьками i дiтьми, братами i сестрами: "Бiдна вдова i три сини", "А в недiлю-пораненьку...", "Проводи козака". Вони мали неабияку популярнiсть серед слухачiв i виконавцiв.
лiро-епiчнi твори з яскравим сюжетом, що мають трагiчну або фантастичну розв'язку. Вони були джерелом художньоï лiтератури, iз якого черпали мотиви i настроï Тарас Шевченко, Iван Франко, Леся Украïнка. Мотиви балад були рiзнi: туга за нареченою, вбитий на вiйнi козак, почуття дiвчини, з яких насмiялися, зле чарiвництво та прокльони свекрухи на адресу молодоï невiстки, зрада i помста. Украïнськi балади-пiснi вiдображають свiтобачення i уявлення рiзних поколiнь, ïх зв'язок з природою: Персонажi балад представленi символами. Син, якого прокляла матiр, стає явором, невiстка, яку зненавидiла свекруха, - тополею. Дiвчина може перетворитися на пташку, а козацька смерть представляється в iнших образах: "в головах ворон кряче, а в нiженьках коник плаче", є образи ясного сокола, сизого голуба, сивоï зозулi.
Трапляються у баладах казковi мотиви, дуже поширена гiпербола, що стосується фiзичноï сили героïв.
Однiєю рукою та тисячу татар поклав, А другою - ще три тисячi.
Дуже популярною баладою серед украïнцiв є балада "Ой не ходи, Грицю", ïï сюжет обiгрувався рiзними поетами, серед яких була Лiна Костенко, Михайло Старицький.
Скiльки б не минуло столiть, балади i думи не перестануть цiкавити нас. Кожен зможе знайти в них щось цiкаве. Збирачi фольклору й досi мандрують мiстами й селами, записують цiкавi тексти дум, пiсень, балад, прислiв'ïв i приказок. Дуже радує й те, що в наш час украïнська сцена, театр, молодi виконавцi звертаються до народного епосу, знаходять у ньому щось своє.
Повість «Неймовірні пригоди Івана Сили» − це твір про сучасного українського силача, хлопця із Закарпаття. Вона нагадує нам про непереможний дух українського козацтва. Адже тоді, як і в наш час, було доволі багато несправедливості, утисків, з якими потрібно було боротися.
Головний герой має сильну вдачу, не нарікає ні на долю, ні на людей, хоч і живеться йому не солодко. Автор характеризує його як такого, що «усе любив робити ґрунтовно і до ладу». У нього добре серце, чутлива душа. Іван переймається чужою бідою, заступаючись за Міху Голого та інших.
Силачу у великому місті не просто. Щоб вижити, заробити на щоденну поживу, він змушений тягати мішки на вокзалі.
Хлопцеві пощастило, коли ним зацікавився тренер Брякус. Він хотів зробити з Івана чемпіона, виховував як міг. Пан Брякус часто повторював своїм учням: «Для перемоги однієї сили замало, сила повинна мати ще й розум». Життя, здавалося б, налагоджується. Та лихо не забарилося. Тренер помирає внаслідок автокатастрофи. На хлопця полився потік несправедливих звинувачень. У силача появляється багато ворогів. Серед яких постають таємний агент Фікса, карлик Піні. Іван Сила потрапляє у чергову халепу. Пані Бухенбах викупила силача з тюрми. Це приводить його у своєрідне рабство, адже він всі гроші має відробити у цирку.
Усі негаразди допомагають знести добрі люди, серед яких друзі, кохана Мілка. Вони додавали йому впевненості у собі. У фінальній частині твору добро все ж перемагає.
В образі Івана Сили автор розкриває духовну велич простого народу, його моральну красу. Хлопець вихований на українських традиціях, ніжний, але сильний духом, з великою любов’ю до людей у серці. Він вміє досягати поставленої мети. Завдяки характеру й здібностям Іван став найсильнішою людиною.
Автор наділив героя великою внутрішньою наснагою, витримкою, здатністю на самопожертву. Все це допомагає йому боротися за здійснення мрій, за волю.
На долю нашого народу випало багато випробувань. У кожному часі були сміливі захисники, які боролися за справедливість.
Ми живемо у складній і суперечливій добі. Народ бажає миру, спокою, впевненості у завтрашньому дні. Всі втомилися від політичних та економічних негараздів. Україна надіється на героїв, які здатні зробити подвиг.