Сьогодні, україна знаходиться на роздоріжжі між європейським союзом, який нараховує в собі 27 держав всієї європи, та євразійським союзом, який складається з росії, білорусії і казахстану. питання в тому,який шлях краще обрати. від нашого вибору залежить чи визнанає україну світова спільнота, як незалежну, самостіну і сильну державу. зрозуміло, що вибір не простий, але його необхідно зробити. україна не може розриватись між двома політичними і економічними блоками. на мою думку місце україни повинне знаходитись саме в європейській половині світового товариства. незважаючи на проблеми і загальну неготовність українського народу повністю прийняти західні цінності, все-таки варто відзначити, що краще прагнути до того союзу, що об’єднує більш розвинені країн. але, я з стараюсь з розумінням ставитись і до тих людей, які не розділяють мою точку зору і прагнуть, щоб україна вступала у відносини з росією. роками ми були братьськими , а зараз стали ворогами. проросійські настрої в нашій країні досить різкі і деколи навіть агресивні. але ж ми один народ, як ми дійшли до такого? ми повинні, в першу чергу думати про майбутнє наших дітей. потрібно негайно припинити війну, яка відбувається на сході україни. для цього варто робити впевнені та вирішальні кроки,які україну до складу євросоюзу. важка доля випала на український народ. шлях становлення україни був складним і тернистим. але на нас ще очікує досить багато невирішених проблем і прийняття складних рішень, які україні стати твердо на ноги. ми вже маємо національний герб, свій прапор, гімн і державну мову. проте важлива боротьба ще попереду: за нашу культуру, рідну мову і батьківщину. ми пробудили в собі відчуття єдності і готові піднятись з колін. але як це зробити? якою дорогою краще піти?
Мені картина М. Козика "Дерев"яна церква в Дрогобичі" дуже сподобалась. Відразу видно що художник полюбляє гру фарбами, це надає полотну об"ємності. Картина викликає у мене почуття захисту, але водночас одинокості та відлюденості. На картині перше що кидається в очі - це пірамідальна дерев"яна церква. Навколо неї розкинули свої розкішні крона - дерева. Чарує своєю незайманістю густа трава, прозоро - чисте небо. На мою думку картина зображена в літню пору року. Кольорова гама насищена темними відтінками, проте блакитне небо надає полотну світлості, піднесенності. Будівля зроблена без єдиного цвяха. Вона складається з трьох зрубів. Стіни зрубів нахилені до середини. Центральний зруб квадратний. Зі сходу та заходу розміщені майже однакові за розміром гранчасті п"ятистінні зруби. Церква увінчана трьома бароковими банями на восьмибічних підбанниках. Навколо споруди влаштована вузька галерея у вигляді аркади. Храм п"ятиповерховий, трибанний. Я вважаю що художник чудово показав неповторність, красу і велич дрогобицької церкви.
Мені картина М. Козика "Дерев"яна церква в Дрогобичі" дуже сподобалась. Відразу видно що художник полюбляє гру фарбами, це надає полотну об"ємності. Картина викликає у мене почуття захисту, але водночас одинокості та відлюденості. На картині перше що кидається в очі - це пірамідальна дерев"яна церква. Навколо неї розкинули свої розкішні крона - дерева. Чарує своєю незайманістю густа трава, прозоро - чисте небо. На мою думку картина зображена в літню пору року. Кольорова гама насищена темними відтінками, проте блакитне небо надає полотну світлості, піднесенності. Будівля зроблена без єдиного цвяха. Вона складається з трьох зрубів. Стіни зрубів нахилені до середини. Центральний зруб квадратний. Зі сходу та заходу розміщені майже однакові за розміром гранчасті п"ятистінні зруби. Церква увінчана трьома бароковими банями на восьмибічних підбанниках. Навколо споруди влаштована вузька галерея у вигляді аркади. Храм п"ятиповерховий, трибанний. Я вважаю що художник чудово показав неповторність, красу і велич дрогобицької церкви.
Объяснение: