“Русалонька із 7 в” родове дерево Софійки можна описати ще так: Все почалося із Клави. Клава – хвороблива жінка, перша власниця коралів, якавийшла заміж за Корнія. У них була дочка Горпина вона вийшла заміж за Павла, у них була дочка Ніна. У Ніни була дочка Ліна, яка одружилася з Максимом і у них було дві дочки: Тетяна (мама Софійки) та Сніжана (лікар-травматолог).
Тетяна, була одружена зі Славком і у них було двоє дітей: Софійка то Ростик
Сніжана, одружилась із Сергієм і у них народився син Сергійко молодший
Рід Кулаківських “Русалонька із 7-В“
На чолі роду Кулаківських стоїть Гордій. Всі незгоди почалися через те, що він обдурив багатьох людей (обманом відібрав маєтності Данила міщенка та інших дворян). У нього було троє дітей: Фрол, Яків та Франя.
Фрол випадково загинув, коли діставав зброю із скрині.
Франя – вийшла заміж за Корнія (нареченого Клави) приворожила його. Але чоловік не любив її.
Яків –помер вдавившись картоплею на чужому обіді. Жінку заморив голодом.
У Якова був син Василь (Василь – 40 років просидів в погребі, дезертир). У Василя було двоє дітей – Іван та Катерина.
У Івана був син Толик, у Толика – батько Вадима, і останній з їхнього роду Вадим.
Іван – рано помер, люди побили, що лазив по людських городах
Катерина –добра, вихована. Згоріла від удару блискавки
Толик – все життя тиняється, хотів продати хату разом з бабою
Олена Іванівна Шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора І. Шовгенева (Теліга — це прізвище чоловіка Олени Іванівни, яке вона взяла після одруження). У 1917 р. після Лютневої революції родина Шовгеневих повернулась до Києва, де батько став міністром Української Народної Республіки. Протягом 1917—1919 pp. Олена навчалась у гімназії Дучинської. У 1919р. після наступу більшовиків Центральна Рада змушена була залишити Київ, а разом з нею виїхав І. Шовгенів, який оселився з родиною в Чехії, згодом ставши ректором Української господарської академії в Подєбрадах.
У 1929 р. Олена закінчила історико-філологічний факультет Високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака Михайла Телігу.
Протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у Варшаві, беручи активну участь у громадському житті. У 1932р. Олена почала активно співпрацювати з «Вісником» Д. Донцова.
У 1939—1941 pp. у Кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство «Зарево» і під керівництвом О. Ольжича працювала у Проводі ОУН (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп ОУН Олена Теліга поїхала до Києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні Української національної ради. О. Теліга як член референтури культурної комісії створила «Спілку письменників», заснувала і редагувала журнал «Літаври» (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. О. Ольжич намагався переконати О. Телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
Софійчина родина “Русалонька із 7-в”
Софійка, Ростик, Тетяна, Славко, Ліна, Іван, Ніна, Горпина, Павло, Клава, Корній – Ягоди (Вишні).
“Русалонька із 7 в” родове дерево Софійки можна описати ще так: Все почалося із Клави. Клава – хвороблива жінка, перша власниця коралів, якавийшла заміж за Корнія. У них була дочка Горпина вона вийшла заміж за Павла, у них була дочка Ніна. У Ніни була дочка Ліна, яка одружилася з Максимом і у них було дві дочки: Тетяна (мама Софійки) та Сніжана (лікар-травматолог).
Тетяна, була одружена зі Славком і у них було двоє дітей: Софійка то Ростик
Сніжана, одружилась із Сергієм і у них народився син Сергійко молодший
Рід Кулаківських “Русалонька із 7-В“
На чолі роду Кулаківських стоїть Гордій. Всі незгоди почалися через те, що він обдурив багатьох людей (обманом відібрав маєтності Данила міщенка та інших дворян). У нього було троє дітей: Фрол, Яків та Франя.
Фрол випадково загинув, коли діставав зброю із скрині.
Франя – вийшла заміж за Корнія (нареченого Клави) приворожила його. Але чоловік не любив її.
Яків –помер вдавившись картоплею на чужому обіді. Жінку заморив голодом.
У Якова був син Василь (Василь – 40 років просидів в погребі, дезертир). У Василя було двоє дітей – Іван та Катерина.
У Івана був син Толик, у Толика – батько Вадима, і останній з їхнього роду Вадим.
Іван – рано помер, люди побили, що лазив по людських городах
Катерина –добра, вихована. Згоріла від удару блискавки
Толик – все життя тиняється, хотів продати хату разом з бабою
Дядько Вадима – помер від наркотиків
Батько Вадима – не піклується про сина
Вадим – лихий, зухвалий хлопчина
Объяснение:
Джерело: https://dovidka.biz.ua/rodynne-derevo-sofiiky-rusalonka-iz-7-v
все можна знайти тут)
ОЛЕНА ТЕЛІГА
(1907—1942)
Справжнє ім'я — Олена Іванівна Шовгенева.
Олена Іванівна Шовгенева народилася 21 липня 1907р. в сім'ї інженера-гідротехніка професора І. Шовгенева (Теліга — це прізвище чоловіка Олени Іванівни, яке вона взяла після одруження). У 1917 р. після Лютневої революції родина Шовгеневих повернулась до Києва, де батько став міністром Української Народної Республіки. Протягом 1917—1919 pp. Олена навчалась у гімназії Дучинської. У 1919р. після наступу більшовиків Центральна Рада змушена була залишити Київ, а разом з нею виїхав І. Шовгенів, який оселився з родиною в Чехії, згодом ставши ректором Української господарської академії в Подєбрадах.
У 1929 р. Олена закінчила історико-філологічний факультет Високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова, того ж року вийшла заміж за кубанського козака Михайла Телігу.
Протягом 1929—1939 рр. разом з чоловіком вона жила і працювала у Варшаві, беручи активну участь у громадському житті. У 1932р. Олена почала активно співпрацювати з «Вісником» Д. Донцова.
У 1939—1941 pp. у Кракові вона очолювала літературно-мистецьке товариство «Зарево» і під керівництвом О. Ольжича працювала у Проводі ОУН (організації українських націоналістів). 22 жовтня 1941 р. у складі однієї з похідних груп ОУН Олена Теліга поїхала до Києва, де, незважаючи на небезпеку, взяла участь у заснуванні Української національної ради. О. Теліга як член референтури культурної комісії створила «Спілку письменників», заснувала і редагувала журнал «Літаври» (1941 —1942), який знаходився під постійним наглядом фашистів. О. Ольжич намагався переконати О. Телігу виїхати з міста, але вона категорично відмовлялася, мало того, знаючи про масові арешти українців і про те, що гестапо влаштувало засідку в приміщенні Спілки письменників, вона пішла на чергове засідання, де й була заарештована.
9 лютого 1942 р. Олену Телігу арештувало гестапо.