Кульмінація твору- (твор на картинці дуже треба клас укр літ​

жанр: ліро-епічна поема.

тема:   зображення морського походу запорозьких козаків під проводом івана підкови проти турецьких завойовників.

ідея:   уславлення мужності та героїзму запорожців та івана підкови.

головна думка: мужністю та героїзмом здобувається у боротьбі незалежність.

художні засоби.

епітети:   високії могили, козацьке біле тіло, чорна хмара,синє море, чорні уси.

порівняння:   високії ті могили чорніють, як гори; синє море звірюкою то стогне, то виє; кругом хвилі, як ті гори; не в синопу, а у царгород,  хвилі, як ті гори; ні землі, ні неба;

персоніфікація:   ревіли гармати, лягло спочити тіло, могили говорять, лихо танцювало, журба кружала, серце спочине, море,стогне, виє, грає, серце мліє.

метафора:   внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє.

анафора:   "було ", "високії ті ".

гіпербола:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє», «висипали запорожці — лиман човни вкрили», «кругом хвилі, як ті гори: ні землі, ні неба».

сталі епітети:   «біле тіло», «синє море», «високі могили».

контрасти:   «було колись — запорожці вміли пановати». «минулося — осталися могили на полі». 

звертання:   «ануте, хлоп'ята», «отамани, панове молодці …», «добре, батьку, отамане»;  

риторичне звертання:   «грай же, море».

оклики:   «ануте, хлоп'ята, на байдаки! », «море грає – ходім погуляти! », «… поїдем у гості! », «добре, батьку отамане! », «і вам! »

риторичні оклики:   «грай же, море! », «нехай ворог гине! ».

паралелізм:   «чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє». «висипали запорожці – лиман човни вкрили».

До персонажів "Чорної Ради" належить курінний отаман Кирило Тур, але разом із тим він належить до оточення Сомка. Козак не тільки допомагав не раз ще юному Сомкові, а й тепер за нього ладен накласти головою. Своїм метким розумом січовик збагнув, що Брюховецький хитрий і підступний, що до влади він рветься, маючи на меті досягти панування та багатства. Як і автор, Кирило Тур є патріотом батьківщини. Незважаючи на велику енергію, хоробрість, лицарство, він не підносився серед козацтва вище курінного отамана. Та й не прагнув Кирило Тур пошитися у значне заможне козацтво. Ніколи він не виявляв інтересу до панства і власної користі. Зміст його життя — товариство, побратимство, лицарська честь, незалежність. Це образ химерного запорожця, який хоче бути таким характерником, як ті, що про їхні вчинки оповідає народ. Кирило приваблює до себе своєю вдачею. Він часто висловлює свої думки й почуття мовою народних пісень та дум. Він зневажає буденне життя, бо волелюбна вдача прагне просторів, одчайдушних вчинків. Він мріє податися в гірську Чорногорію, бо йому всюди тісно, ніде не знаходить він вдоволення жадоби лицарських вчинків і пригод.

Портрет і зовнішність Кирила Тура — «здоровенний козарлюга»; — очі «так і грають», «враг його знає — глянеш раз: здається, супиться, глянеш удруге: моргне довгим усом так, наче зараз і підніме тебе на сміх»; — кремезна постать з розкішними вусами; — широка, буйна натура прагне простору, незвичайних пригод, одчайдушних вчинків.

Риси характеру Кирила Тура

— відвага і волелюбність; 

— сильний, енергійний, незламний; 

— ярий захисник запорозької честі;

— поважне ставлення до гетьмана; 

— високе благородство і щирість;

— мужність під час кари киями; 

— здатний до самопожертви; 

— запорозька рівність і безкорисливість;

— добрий товариш і побратим; 

— химерний запорожець; 

— зневага до буденного життя;

— меткий розум;

— глибока релігійність. 

Поведінка Кирила Тура

— іноді зухвале ставлення до інших;

— непередбачувана, часто нелогічна; 

— випадки ігнорування законів Січі (викрадення нареченої гетьмана);

— діє за покликом серця; 

— почуття власної гідності.

Мова персонажа: — говорить «загадками»; 

— пересипає її приказками, прислів’ями, пісенними зворотами; 

— містить уривки з пісень і дум.