Лісова пісня, дайте відповіді на питання:
1. До прологу доберіть ілюстрацію, яка б відповідала описові природи
2.Чи схвалюєте ви Водяника, коли він заборонив Русалці йти з «Тим, що греблі рве»? Чому схвалюєте чи не схвалюєте?
3. На вашу думку, герої, з якими познайомилися в ПРОЛОЗІ, здатні на довгі, міцні, надійні стосунки, на справжню любов? Обгрунтуйте одним реченням.
4. Початок І дії – казковий чи реальний? З чого це видно?
5. Про що свідчать слова Лукаша: « Калинова, вербова та липова, - ото й усі. А треба ще й очеретяну собі зробити, - та лепсько грає! » Які це прагнення чи яка риса характеру?
6. За що в лісі поважають дядька Лева?
7. Які риси характеру притаманні Мавці в І дії?
8. Що Мавці найбільше подобається у стосунках птахів та людей?
9. Поясніть слова Мавки: «Ох! Зірка в серце впала.»
10. Що, на вашу думку, більше оцінив Лукаш у Мавці: вроду чи душу? А Мавка в Лукашеві?
11.ВИСНОВОК З І ДІЇ: Що ж найголовніше в стосунках чоловіка й жінки, для людини взагалі?
Часто можна почути вислів: «Скрізь добре, а вдома краще». Справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. Хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. Але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, домашній затишок, тепло. Напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти.
І от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. П’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. Ласуєш яблуками в садку і вони здаються найсмачнішими. У цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. І щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. Там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти.
Де гарна сім’я — виростають чудові діти. Тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. Справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. Тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.
У казці Емми Андієвської розповідається про жителів дивної країни. Вони називалися яянами. І це ім’я якнайповніше розкривало характери мешканців.
Вони не були привітними. Холодом зустріли пастуха, адже серця їх були черствими до інших. Коли голодний хлопець запитав де можна поїсти, жоден навіть не обернувся у його сторону, «дарма, що козопас обійшов мало не все місто». Абсолютна байдужість затьмарила їх. Вони не радились, не спілкувалися, не хотіли до думали тільки про своє «я», неспроможні сказати слово «ти», були самолюбивими та самовпевненими, одним словом егоїстами, тому «кожен яянин запитань іншої людини просто не чує». І пастух побачив велике місто, «яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час розвалюються». Їхня праця марна та не приносить результату. Натомість тільки спільна рада та праця приносить добробут.
Але у цьому сірому тумані байдужості є промінчик світла. Один старий дідок не зміг стати справжнім яянином. Йому вже не потрібне слово «я». Він дає хороший приклад мешканцям того незвичайного містечка.