Літературний диктант 8 кл.
за повістю Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»
ІІ варіант
1. На кого хотів бути схожим Славко:
а) на батька;
б) на Юлька;
в) на вчителя географії;
г) на тренера з фехтування.
2. «Це звучить, як оскарження. Годинами хлопчик сидить за роялем й вимолює у
клавішів пісню, щоб зрозуміти і полюбити її, а клавіші нічого не дарують, і навіть коні
перестають малюватися, гублять щось живе і справжнє…» Про кого з героїв повісті
сказано:
а) Славко Беркута;
б) Юлько Ващук;
в) Стефко Вус;
г) Андрій Лопух.
3. Що стали казати про Беркуту через півроку тренувань:
а) що він не виправдав сподівань матері;
б) що він гідний син своїх батьків;
в) що він найздібніший учень Андрія Степановича;
г) що він майбутній республіканський чемпіон.
4. Яке розчарування спіткало учнів 7-Б класу:
а) скасували екскурсію на канікулах;
б) захворіла класний керівник;
в) вони програли у футбол учням 7-А класу;
г) Славко Беркута не здобув кубка у змаганнях.
5. Хто подарував Славкові шпагу:
а) тренер;
б) батько;
в) 7-Б клас;
г) Юлько.
6. Яку клятву дав собі Беркута:
а) довести, що він найкращий учень 7-Б класу;
б) ніколи не брехати батькам;
в) через рік увійти до збірної республіки;
г) більше не товаришувати з Юльком.
7. Що ніяк не міг сказати Юлькові Беркута:
а) що не може прийняти його таким, яким він є;
б) що він дуже цінує їхню дружбу;
в) що Славко хоче бути схожим на друга;
г) що заздрить вмінню Юлька розв’язувати задачі.
8. Слова «Обурливо! Недопустимо! Кого виховує наша школа? Спортсмени, врешті,
обов’язково кінчають хуліганством!..» належать:
а) директору школи;
б) батькові Славка;
в) батькові Юлька;
г) працівнику дитячої кімнати міліції.
9. Якого героя схарактеризовано такими словами з тексту: «… соловей-розбійник з
нашого двору. Стою та дивуюсь: чому такий добрий став, у дворі хлопчаків мало
що не ломигає , а тут над сорокою розчулюється! Метаморфоза»:
а) Андрія Лопуха;
б) Юлька Ващука;
в) Славка Беркуту;
г) Стефка Вуса.
10. Через випадок з Юльком Ващуком:
а) уникав зустрічі з Лілі;
б) Беркута перестав ходити на тренування;
в) Беркуту виключили з секції;
г) Беркута тяжко захворів.
11. Чому директор школи кричав Славкові: «Така пляма на нашій школі! Негідник!»:
а) через бійку з Юльком;
б) через лист із дитячої кімнати міліції;
в) бо Беркута прогулював школу;
г) бо Беркута програв спортивні змагання.
12. Відшукайте проблему, якої не порушено у повісті Ніни Бічуї «Шпага Славка
Беркути»:
а) віра у свій талант;
б) самовдосконалення і самореалізація дитини;
в) збереження життя дитини;
г) відповідальність людини за свої вчинки.
Объяснение:
Протягом десяти місяців життя, що їх охоплює основний текст повісті, Школярка залишає свого бой-френда однокласника, з нечастих безбарвних згадок про якого здається, що, як і все шкільне, він у неї значився радше «для годиться», аніж бодай із крихітного сентименту. Натомість до подорослішалої Школярки починає виявляти увагу старший хлопець – сусід-студент, якого цілком можна назвати, послуговуючись підлітковим сленгом, водночас бабієм, мажором і занудою, що всерйоз планує нидіти ветлікарем у місцевому м’ясному павільйоні, бо там гарантовані «тверда копійка й шматок полядвиці». Його симпатія є взаємною, проте викликає серйозні роздуми та вагання героїні, дужчаючи в ній самій, однак, протягом усієї книжки.
Сам факт такого розвитку романтичних подій, природно, не може не викликати пересудів у шкільному оточенні. Щоправда, Школярка не встигає перейнятися плітками й інтригою довкола свої персони, бо на обрії знову з’являється тато. Він з’являється, вочевидь, не просто так, а разом із майбутньою дружиною та кількарічним Школярчиним братиком, про якого вона не без подиву дізнається вперше. Вир подій знову змінює свій напрямок: неочікувана недуга бабусі й трепетний догляд за ними обома того ж таки студента-ветеринара, навпіл із його бентежною відстороненістю, змушує Школярку знову замислитися про переваги нехай і приземленої, але надійної присутності поруч.
Усі вагання й перипетії Школярки вирішуються неочікувано й самі собою: її мама влаштовує собі в Данії шлюб за розрахунком, завдяки чому наша нова подруга отримує можливість замешкати в домі свого новоспеченого вітчима й за рік вступити в Данії на навчання. Її далеке старшокласницьке життя залишає по собі лише невиразний спогад на контурній карті щоденника, що його для неї зберегла Бабуся.
На відміну від традиційної шкільної літератури, книжки геть позбавлені повчань чи настанов, як і зверхнього «дорослого» погляду на непрості й цілком реалістичні події. Кожен читач виявить в оповіді знайомі та зрозумілі життєві сюжети, почасти знаходячи підбадьорення і заспокоєння, в усвідомленні, що не лише в нього є, як є, а не як годилося б.
Своїм багатим обдаруванням і титанічною діяльністю І. Франко залишив такі духовні скарби в історії української літератури, що сьогодні й уявити її без них просто неможливо. Серед прозової спадщини особливо яскраво виділяється його повість «Захар Беркут», створена у 1883 році. У цій історичній повісті розповідається про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали.
У творі виведено чимало дійових осіб. Але найбільше мені сподобався Максим — молодший син Захара Беркута. Це сміливий і відважний юнак, справжній патріот своєї вітчизни. Коли монголо-татари напали на Руську землю, у перших рядах її захисників був Максим, хоч він і був сином ватажка тухольської громади Захара Беркута.
У цім першім нерівнім бою загинуло багато воїнів-тухольців, а поранений непритомний Максим потрапляє у полон до монголів. Він тяжко переживає своє становище і радий був би краще вмерти, ніж потрапити у полон. Але так склалася доля. Боярин Тугар Вовк пропонує зберегти Максимові життя за вільний вихід монголів з котловини. Але гордий Максим відмовляється від цієї пропозиції. Він, як і його батько Захар Беркут, не може пристати на таку умову — ціною власного життя випустити з пастки ворогів. Хоч він і розуміє, що «життя в неволі нічого не варте, краще смерть», проте відданість батьківщині і народові дають йому сили винести всі муки, не заплямувати своєї честі, честі сім'ї, народу. Кохана дівчина Максима Мирослава теж пропонувала йому вибратися із монгольського табору, переодягнувшись у її одяг і показавши перстень-перепустку монгольській варті. Але Максим відкидає і цю пропозицію: врятувати своє життя, ризикуючи життям коханої, він, звичайно, не погоджується. Мужній, сміливий, гордий Максим, безперечно, не може не сподобатись. А безмежну відданість батьківщині, народові, кришталеву чесність й чистоту, які мав Максим, хотів би виховати в собі кожний з нас.
Объяснение: