Моральний урок діда Савки і діда Платона для солдатів у творі Олександра Довженка "Ніч перед боєм". Олександр Довженко в оповіданні "Ніч перед боєм" устами своїх героїв діда Платона та діда Савки дає бійцям наказ захищати Батьківщину, не жаліючи себе. Під час переправи солдат через річку діди не можуть збагнути, чому ті відступають: "Чим же далі Ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові". І це не просто слова, не іли й себе, коли затопили човен з німцями і самі загинули. Такий приклад героїзму подіяв на солдатів, як духовне очищення. Сором та важкість на душі за відступ поступилися місцем необхідності не боятися смерті, не скиглити над своєю долею, виконувати обов'язок перед народом за будь-яку ціну, ненавидіти ворога. Навіть маленька перемога над собою та своїми страхами може привести до великих наслідків, підняти бойовий дух, укріпити впевненість в перемозі.
Вы будете смеяться, но всё что связано с Тарасом Шевченко и его «Кобзарём» напрямую связано с одним из методов захвата власти в чужой стране. Я подробно покажу это ниже мне в этом простой и логичный анализ прижизненных и последующих изданий его произведений.Что то странное творится и с «Кобзарём» и с его автором.При жизни Т. Г. Шевченко было несколько изданий «Кобзаря»:— первое, в 1840 году в Санкт-Петербурге, книга насчитывала всего 20 страниц;— второе издание было в 1844 году вместе с поэмой «Гайдамаки», под общим названием «Чигиринский кобзарь», и появилось исключительно потому, что сама по себе поэма «Гайдамаки» изданная в 1841-1842 году, почти не продавалась, а с 1844 года шла в «нагрузку» ко второму изданию «Кобзаря»;— третье издание было уже в 1860 году, уже после возвращения Шевченко из москалей (из солдат), обратно в Питер.Но вот что интересно, ни одно прижизненное издание «Кобзаря» простому человеку посмотреть нереально! Даже фотокопии нормальной нет, что бы можно было посмотреть на каком же всё таки языке писал свои вирши нынешний «классик украинской литературы». Я даже больше скажу, даже посмертные издания «Кобзаря» практически отсутствуют до советского времени, а те что есть – почему то были составлены, отредактированы и переведены (!) во Львове (в то время Львов это не Россия, не Украина, а Австро-Венгрия!)!Хотя прямо о переводе трудов Шевченко не написано, а написано «выверено» по, внимание (!) «оригинальным рукописям Шевченко»!
Олександр Довженко в оповіданні "Ніч перед боєм" устами своїх героїв діда Платона та діда Савки дає бійцям наказ захищати Батьківщину, не жаліючи себе. Під час переправи солдат через річку діди не можуть збагнути, чому ті відступають: "Чим же далі Ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові". І це не просто слова, не іли й себе, коли затопили човен з німцями і самі загинули. Такий приклад героїзму подіяв на солдатів, як духовне очищення. Сором та важкість на душі за відступ поступилися місцем необхідності не боятися смерті, не скиглити над своєю долею, виконувати обов'язок перед народом за будь-яку ціну, ненавидіти ворога.
Навіть маленька перемога над собою та своїми страхами може привести до великих наслідків, підняти бойовий дух, укріпити впевненість в перемозі.