Літературний диктант
1. Кому належать слова: «Ой лишенько! Іще не починала! Ой мій упадоньку! Що ж ти робила? Незд
2. Хто до кого казав, що лісове, то не погане, сестро, Усякі скарби з лісу йдуть"?
3. Хто до кого говорив: І та вже відьма? Ба, та вже судилось відьомською свекрухою вам бути"?
4. Кому належать слова: «Я з кодлом лісовим не накладаю так, як твій рід рід! Зрубай її, як хочеш, хіба я бороню? Ось на й сокиру"?
5. Хто до кого звертався: „Заграй, заграй, дай голос мому серцю! Воно жодно лишилося від мене"?.
=
6. Хто з героїв ріже свого пальця, щоб урятувати красу Русалки Польової?
-
inum
--
-
-
7. Лукаша перетворює на вовкулаку..
8. Забирає Мавку під землю..
9. Рятує Мавку, огортаючи вогнем вербу, на яку вона перетворилася.
10. Захищає дуб від охочих його зрубати.
11. старість та поміркованість у творі символізують
12. Який музичний інструмент є символом поетичної душі Лукаша?
13. Чий портрет: „Він древній, сивий дід, довге волосся і довга біла борода всуміш збаговинням звисають аж до пояса. Шати на ньому — барви мулу.
на голові корона із Скойок. Голос глухий, але дужий"?
14. „Не точи! Се кров її. Не пий же крові з сестроньки моєl!" — хто, кому про кого говорить?
15. Чий портрет: Гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, зблискучими очима"?
16. Твір написано в стилі...​

Вони кмітливі, не боязкі, підслуховують плани Тишкевича та пана Кобильського. У них є хоробрість, відвага, чесність, справедливість. У 2 розділі вони хотіли піти зі Швайкою. Але він не дозволив їм піти, тому що вони маленькі, і сказав, що їм треба підрости. Вовка Барвінка вони також залишили на сторожі.  Він поклав свою голову Санькові на груди і дивився на зірки. Грицик був розумний, інколи допитливий. Коли Санько охороняв курчат, тоді прийшов Грицик і сказав, що вони йдуть козакувати. Він також схотів піти. А мама відповіла: А як же курчата?  Санько відказав: - Так ти ж є дома, ти й посторожуй! Мама відповідає: - От реп"ях малий! Ну йди, тільки ж дивись мені, допізна не гуляй, бо шукати не стану. А він не чув і пішов.

Чи часто ми, називаючи когось другом, задумуємось, а що ж це насправді таке – справжня дружба? Мабуть, що ні. Хтось один скаже: „В мене дуже багато друзів!”, але якщо його спитати, хто для нього є справжнім другом, він задумається і не зможе відразу відповісти.
А яким же має бути справжній друг? Чи є якісь загальнообов’язкові правила , „закони” справжньої дружби? На мою думку, правил немає і не бути не може. Тому що дружба вище цього...
У кожного свої уявлення про дружбу і справжнього друга. Для когось справжній друг – це той, хто „завжди ходить зі мною на різні вечірки і може позичити мені грошей”, а для когось – зовсім ні.
Для мене справжній друг – це той, хто не обмане і скаже правду, якою б гіркою вона не була. А ще друг ніколи не відмовить у до Коли потрапляєш в складну ситуацію, то першою протягнутою рукою буде рука СПРАВЖНЬОГО друга і, коли втрачаєш сили йти по життю далі, першим плечем підтримки буде плече СПРАВЖНЬОГО друга.
Друг перевіряється в біді і, щоб зрозуміти, чи друг поряд з тобою, треба ще пуд солі з’їсти з цією людиною.
Скористаюсь однією мудрістю: „Легко померти за друга, але важко знайти такого друга, за якого легко померти!” Я згодна, і можу ще додати, що дружба перевіряється часом і життєвими ситуаціями.
Підсумовуючи, можу сказати, що, справді, дружба не має законів, але, на мою думку, має бути табу. Табу на що? На зраду і на корисливість. Адже, коли з’являється або те, або інше, то дружба перестає існувати, як на мене. А ви зі мною згодні?