Леся Українка і музика. Вітчизняне і світове значення спадщини геніальної поетеси Мета: підсумувавши вивчення творчості Лесі Українки, визначити, яке місце займає музика у її житті; відкрити учням світ її людських почувань, виховати любов до Леси-ної поезії, творчості, пам'яті. Обладнання: виставка книг, присвячена Лесі Українці (збірки творів Лесі Українки; Л. І. Міщенко «Леся Українка»; «Спогади про Лесю», «Дніпро». — Київ — 1971. Підручник, — П. Хропко. — Українська література. — 10 кл., фонограми балету Скорульського «Лісова пісня», творів І. Баха, Ф. Шопена. Тип уроку: усний журнал. Хід уроку /. Організаційний момент. Слово вчителя. «Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музикант, ніж поет...», — писала Леся Українка у листі до М. Драгоманова. Промінням ясним, хвилями буйними, прудкими іскрами, летючими зірками, палкими блискавицями, мечами хотіла б я вас виховать, слова. Щоб ви луну гірську будили, а не стогін, щоб краяли, та не труїли серце, щоб піснею були, а не квітінням. Музика стихає. В історії світової літератури можна знайти чимало прикладів, коли музика була для письменника могутнім імпульсом творчості. Яскравим свідченням цьому є життя й діяльність П. Тичини, М. Лєрмонтова, О. Блока, Ф. Гарсіа Лорки та багатьох інших. Не виняток і Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ ніжний і чистий... майже ніколи — веселий, частіше в задумі чи смутку. II. Повідомлення теми і мети уроку. 1-ий учень-доповідач. Дитинство! Незабутня пора, коли світ вперше розкриває свої таємниці. Це початок становлення характеру, людської особистості, час перших проявів таланту. Тому важливо, щоб воно було зігріте ласкавим словом, збагачене піснею, музикою. Звучить українська народна пісня (уривок). Рано в життя Лесі ввійшла пісня — її нерозлучний друг на життєвих дорогах і постійне джерело натхнення. , У сім'ї Косачів та Драгоманових любили й шанували народні пісні, чудові волинські обряди, мистецтво рукоділля — вишивання, мереживо... діти захоплювалися колекціонуванням узорів народних вишивок, які зібрала і підготувала до друку Олена Пілка. Ще дівчинкою Леся співала з мамою українські пісні: «Виступцем тихо йду», «Бувають здорові шляхи та дороги», «Звягельські люди»... 2-ий учень-доповідач. Маючи повну волю у виборі товариства й розваг, Леся не обмежувалася одними іграми з ровесниками — «ТУЛИ в неї і сепйозні уподобання. Уже в п'ять-шість років виявила вона інтерес до музики, і мати купила для неї фортепіано, яке Леся берегла, як великий скарб, усе життя. Вона не тільки кохалася в музиці, але й мала до неї великий хист. І коли б хвороба не понівечила їй руку, то хто знає, може б, в особі Лесі Косач придбала Україна музику і композитора не меншого, ніж поета. Скоро справа з музичним навчанням поліпшилась. Влітку 1880 року до Косачів приїхала з двома дітьми сестра Лесиного батька — Олександра Антонівна Косач-Шимановська, «тьотя Саша». Тітка Олександра хоч і не мала спеціальної музичної освіти, але на фортепіано грала добре і стала першою неофіційною вчителькою Лесі з музики. Звучить фуга І. Баха. «Дуже любила Леся музику і була до неї вельми здатна», — згадує О. Косач-Кривинюк, сестра поетеси. Леся часто ходила до Луцького кафедрального собору, щоб послухати гру на органі. Але для цього треба було пройти довгими, темними коридорами, минаючи розмальовані статуї в нішах костьолу. З острахом вона дивилася на них. Але прагнення почути великі звуки було сильнішим за дитячий страх. Слухаючи музику, Леся уявляла собі фантастичні картини. У поезії «Сон» поетеса повертається до цих хвилюючих спогадів дитинства. Звучить поезія «Сон» у виконанні учня. Дівчина любила уроки музики, навчання давалося їй легко, звукові образи збуджували уяву, примушували замислитися. Але настає трагічний для всього майбутнього життя Лесі день: вона дуже застудилась. Почався туберкульоз кісток, грізна, тоді майже невиліковна хвороба. Сповнена тривожних думок і почуттів, писала Леся рядки вірша «До мого фортепіано». І, як завжди у важкі хвилини, шукала розради в музиці. Сідаючи за улюблений інструмент, Леся ділилася з ним своєю журбою, згадувала дитячі роки. Звучить поезія «До мого фортепіано». 2-ий учень-доповідач.
Весь навчальний рік ми тільки й живемо ст. очикуванни літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на свободі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво і взагалі отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера». Героями твору є два хлопчики-п'ятикласники - Митько й Сергій. Отримавши від «улюбленої ботанічку» завдання зібрати колекцію комах, винахідливі друзі вмовляють батьків відпустити їх на літо в Митьков бабусі в село. Батьки Сергія відразу не погоджуються, бо знають, яка вибухова сила, ці два друга, але, врешті-решт, здаються, піддавшись вагомим аргументам про «передчасному старінню наших організмів» і двійки за неприбраним колекцію, 'що придумав Митько.Спочатку хлопці не проявляють ніякого інтересу до збору всяких комах, до вивчення зоології, тому що вона може бути краще ботаніку? Приятелі збираються присвятити час виключно іграшкам, як це і годиться п'ятикласникам, що тяжко працювали весь навчальний рік.Приихавшы в Юрківки, дорогою до бабусиної хати Митько й Сергій зустрічають велосипедиста Васька - хлопця років чотирнадцяти, що сміється збройних сачками друзів. Саме цей велосипедист від нічого робити вирішує пожартувати і налякати друзів. Випадково побачивши Митька і Сергія на березі озера, Васька таємничо розповідає їм про страшне чудовисько, химеру, що живе в лісовому озері. Розповідь, на перший погляд, підозріла і мало схожа на правду, але цікава до неможливості! Тому Митько й Сергій вирішують все-таки заночувати біля озера, щоб з'ясувати, що ховається в ньому страшна тварина. Власне, з цього моменту і починаються найцікавіші пригоди друзів, непомітно для них самих надзвичайне захоплення зоологією. Розігруючи пьятикласникив.Васько підкидає різні докази існування озерної химери, ставить на березі річки відбитки лап страшного ненажерливого чудовиська, з'їв навіть ворону, залишивши тільки пирья.Захопившись відгадкою таємниці лісового озера, хлопці намагаються знайти наукове пояснення феномену, тому ходять у бібліотеки і читають по вісім книг по зоології в тиждень. Вони старанно вивчають факти, проводять справжнє серйозне дослідження, не шкодуючи нічого, - ні власних сил, ні сну, ні навіть життя невинної курки. Митька вже на основі винайдених доказів і прочитаної літератури припущення про виникнення назви села Юрківка, виводячи його значення з назви Юрський період. А чудовисько отримує ім'я на честь новоявлених вчених - Митькозавр Стеценка.Митько й Сергій весь час потрапляють у смішні ситуації, іноді події наближаються до конфлікту, але хлопці ніколи не сваряться, тому що вони справжні друзі, які мають важливу спільну справу. Тому викручуються із складних ситуацій завжди разом, неодмінно допомагаючи один одному. Долаючи свій страх перед невідомою твариною, яка може; з'їла навіть людину, залишивши тільки одну сандалю, юні дослідники наполегливо стоять біля озера.Безперечно, друзі дуже розчаровані, коли з'ясовується, що ніякого Митькозавр немає, а це просто жарт Васька. І Митька і Сергій все одно не жаліють, тому що вони розуміють, що час не минувся дарма. Майбутні шестикласники вже знають. стільки, що навіть не снилося Васькові, який думав, що пошив їх у Дурні. Хлопці переповнені гордістю за свою обізнаність у динозаврів, вони чудово провели час і повні сил для нових відкриттів, адже вони найкращі друзі, великі однодумці
Вітчизняне і світове значення
спадщини геніальної поетеси
Мета: підсумувавши вивчення творчості Лесі Українки, визначити, яке місце займає музика у її житті; відкрити учням світ її людських почувань, виховати любов до Леси-ної поезії, творчості, пам'яті.
Обладнання: виставка книг, присвячена Лесі Українці (збірки творів Лесі Українки; Л. І. Міщенко «Леся Українка»; «Спогади про Лесю», «Дніпро». — Київ — 1971. Підручник, — П. Хропко. — Українська література. — 10 кл., фонограми балету Скорульського «Лісова пісня», творів І. Баха, Ф. Шопена.
Тип уроку: усний журнал.
Хід уроку
/. Організаційний момент.
Слово вчителя.
«Мені часом здається, що з мене вийшов би далеко кращий музикант, ніж поет...», — писала Леся Українка у листі до М. Драгоманова.
Промінням ясним, хвилями буйними,
прудкими іскрами, летючими зірками,
палкими блискавицями, мечами
хотіла б я вас виховать, слова.
Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,
щоб краяли, та не труїли серце,
щоб піснею були, а не квітінням.
Музика стихає. В історії світової літератури можна знайти чимало прикладів, коли музика була для письменника могутнім імпульсом творчості. Яскравим свідченням цьому є життя й діяльність П. Тичини, М. Лєрмонтова, О. Блока, Ф. Гарсіа Лорки та багатьох інших. Не виняток і Леся Українка. З не такої вже й далекої минувшини, проте вже мовби крізь серпанок легендарності проступає до нас образ ніжний і чистий... майже ніколи — веселий, частіше в задумі чи смутку.
II. Повідомлення теми і мети уроку.
1-ий учень-доповідач. Дитинство! Незабутня пора, коли світ вперше розкриває свої таємниці. Це початок становлення характеру, людської особистості, час перших проявів таланту. Тому важливо, щоб воно було зігріте ласкавим словом, збагачене піснею, музикою.
Звучить українська народна пісня (уривок).
Рано в життя Лесі ввійшла пісня — її нерозлучний друг на життєвих дорогах і постійне джерело натхнення. , У сім'ї Косачів та Драгоманових любили й шанували народні пісні, чудові волинські обряди, мистецтво рукоділля — вишивання, мереживо... діти захоплювалися колекціонуванням узорів народних вишивок, які зібрала і підготувала до друку Олена Пілка. Ще дівчинкою Леся співала з мамою українські пісні: «Виступцем тихо йду», «Бувають здорові шляхи та дороги», «Звягельські люди»...
2-ий учень-доповідач. Маючи повну волю у виборі товариства й розваг, Леся не обмежувалася одними іграми з ровесниками — «ТУЛИ в неї і сепйозні уподобання. Уже в п'ять-шість років виявила вона інтерес до музики, і мати купила для неї фортепіано, яке Леся берегла, як великий скарб, усе життя. Вона не тільки кохалася в музиці, але й мала до неї великий хист. І коли б хвороба не понівечила їй руку, то хто знає, може б, в особі Лесі Косач придбала Україна музику і композитора не меншого, ніж поета. Скоро справа з музичним навчанням поліпшилась. Влітку 1880 року до Косачів приїхала з двома дітьми сестра Лесиного батька — Олександра Антонівна Косач-Шимановська, «тьотя Саша». Тітка Олександра хоч і не мала спеціальної музичної освіти, але на фортепіано грала добре і стала першою неофіційною вчителькою Лесі з музики.
Звучить фуга І. Баха. «Дуже любила Леся музику і була до неї вельми здатна», — згадує О. Косач-Кривинюк, сестра поетеси. Леся часто ходила до Луцького кафедрального собору, щоб послухати гру на органі. Але для цього треба було пройти довгими, темними коридорами, минаючи розмальовані статуї в нішах костьолу. З острахом вона дивилася на них. Але прагнення почути великі звуки було сильнішим за дитячий страх. Слухаючи музику, Леся уявляла собі фантастичні картини. У поезії «Сон» поетеса повертається до цих хвилюючих спогадів дитинства.
Звучить поезія «Сон» у виконанні учня. Дівчина любила уроки музики, навчання давалося їй легко, звукові образи збуджували уяву, примушували замислитися. Але настає трагічний для всього майбутнього життя Лесі день: вона дуже застудилась. Почався туберкульоз кісток, грізна, тоді майже невиліковна хвороба. Сповнена тривожних думок і почуттів, писала Леся рядки вірша «До мого фортепіано». І, як завжди у важкі хвилини, шукала розради в музиці. Сідаючи за улюблений інструмент, Леся ділилася з ним своєю журбою, згадувала дитячі роки.
Звучить поезія «До мого фортепіано».
2-ий учень-доповідач.