Патріотим це одна із якостей людського характеру.Він подібно до любові керує людською свідомістю заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини.
Патріотизм це величний вияв любові до свого краю. Патріотизм як і честь виховує великих і сильних людей які не рахуються з ціною свого життя й здатні пожертвувати ним заради своєї землі. Він породдує впевненість у собі волю в пепемогу віру в свою націю свій народ він перетворює просту людину в безстрашну машину яка не відчуває ні стразу а ні болю йдучи до своєї мети. Та нажаль у нашому українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується.
Я тобі до а ти не могла мені до з питанням останнім про фізику дуже треба
Поема Миколи Вороного "Євшан-зілля" розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. Вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою Батьківщину. А дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську.
Хоч ідеться в поемі про події далекого часу, вона перегукується також із сучасністю. Не тільки в період існування Київської Русі українці змушені були розлучатися зі своєю Батьківщиною.
Наша земля часто переживала важкі часи, коли багатьом людям доводилося шукати кращої долі по чужих далеких краях. Народне прислів'я недаремно каже: "Нашого цвіту по всьому світу". Чимало українців мешкає тепер у Росії, Сполучених Штатах Америки, Канаді, країнах Європи...
Патріотим це одна із якостей людського характеру.Він подібно до любові керує людською свідомістю заставляючи робити великі і малі вчинки в ім'я своєї батьківщини.
Патріотизм це величний вияв любові до свого краю. Патріотизм як і честь виховує великих і сильних людей які не рахуються з ціною свого життя й здатні пожертвувати ним заради своєї землі. Він породдує впевненість у собі волю в пепемогу віру в свою націю свій народ він перетворює просту людину в безстрашну машину яка не відчуває ні стразу а ні болю йдучи до своєї мети. Та нажаль у нашому українському суспільстві кількість патріотів з часом зменшується.
Я тобі до а ти не могла мені до з питанням останнім про фізику дуже треба
Поема Миколи Вороного "Євшан-зілля" розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь поневолювали наш народ кримські татари, турки, інші вороги, плюндрували землю, забирали в рабство жінок, дітей. Вирісши на чужині, діти нерідко забували про свою Батьківщину. А дехто з юнаків навіть ставав воїном у чужинському війську.
Хоч ідеться в поемі про події далекого часу, вона перегукується також із сучасністю. Не тільки в період існування Київської Русі українці змушені були розлучатися зі своєю Батьківщиною.
Наша земля часто переживала важкі часи, коли багатьом людям доводилося шукати кращої долі по чужих далеких краях. Народне прислів'я недаремно каже: "Нашого цвіту по всьому світу". Чимало українців мешкає тепер у Росії, Сполучених Штатах Америки, Канаді, країнах Європи...