Лис микита 1.Чому звірі розірвали Лиса Микиту (І. Франко «Фарбований Лис»)? А мавпа Фрузя розпізнала в ньому лиса БМикита зазнався, почав ображати звірів В на концерті на честь річниці свого володарювання Микита задзявкотів ГМикита зізнався Вовчику-братику, що він лис по-лисячи 2. Зовні Хуха-Моховинка (В. Королів-Старий «Хуха-Моховинка») нагадувала А ведмедика Б руденьку лисичку В ніжну квіточку Г кошенятко 3.Що пообіцяв цар Плаксій (В. Симоненко «Цар Плаксій та Лоскотон») тому, хто схопить Лоскотона? А назначити царським міністром В нагородити коштовностями Б віддати одну з дочок за нього Г власноруч залоскотати Лоскотона 4.Яку справу Аля (Г. Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії») уперше у своєму житті довела до кінця? А довишивала рушник для бабусі Б домалювала голову Недорадникові В пришила бабці крило Г заплела другу кіску 5.Влучне, образне запитання, в якому с натяк на відповідь, або прихований опис предметів і явищ, який потребує відповіді, називається А прислів'ям Б приказкою В акровіршем Г загадкою 6. Установіть послідовність подій у казці І. Франка «Фарбований Лис». А «Майже вмираючи зі страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора...» Б«Простісінький фарбований Лис! Ще й паскудною олійною фарбою фарбований!..» В «.. Скільки разів гонили його стрільці, цькували його хортами, ставили на нього капкан або підкидали йому отруєного м'яса, нічим не могли його доконати...» Г«...Що за диво! Зібралося навколо чимало звірів, заспокоюють його, дали води напитися ответить на вопросы КОНТРОЛЬНУЮ РАБОТУ НАДО ЗДАТЬ

• «Дід Андрій вважав своїм обов’язком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. Часом оповідав йому про Запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя». • «Павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком». • «Здається, не було нічого такого, чого б Павлусь для Гані не зробив». • «Павлусь підніс вгору свого супротивника та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю». • «Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися». • «Його огорнув страх. У його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. Дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли». • Непорадний: «Козакові соромно плакати, ось що. Виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся». • «У Павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. Він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. Побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в вці». • «Злодії, пси, чорти! Ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! Ось тобі, ось тобі! — Тепер Павлусь отямився. Він перший раз убив людину. Йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. Його взяв на руки Степан і став відтирати». • І він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. Як її поганці оглядають та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». • «Хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без Дідусева наука стала йому в пригоді. «Ось це Великий Віз, а ця зоря над нами — то показує північ. Ну, навпроти неї мусить бути південь”». • Недоля: «Як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде». • «Хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. В нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав з вки. Тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». • «Продав ти мене, юдо, Бог тебе певно покарає. Вони мене завезуть в Крим, то, може, й сестру легше знайду». • «Помагав татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. Він був тямущий, і татари не могли надивуватись. Хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». • «Ні, не прийму! І моєї християнської не зречусь… Хоч і повісьте. Пощо мені опісля в смолі горіти». • «Внизу, в челядній, вибили Павлуся так, що зі спини аж кров потекла. У хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав». • «До ть мені, Господи свята Покрово, визволитися та козаком стати! Усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю».

Звуків дуже е багато,

У природі все звучить.

Свище вітер, грім завзято

В темнім небі гуркотить.

Навесні співає пташка

І струмочок жебонить.

Джміль гуде, дзвенить комашка,

Все по-своєму звучить!

Знайте всі, мої шановні,

Не забудьте це, бува:

У людей є звуки мовні,

Що складаються в слова.

Звуки, зібрані у слово

Ще в далеку давнину,

Утворили рідну мову

Українську чарівну.

Надія Красоткіна.

Чим люди почали користуватись у спілкуванні раніше — звуками чи буквами? Поясніть.

•    Поясніть відмінність між звуком та буквою.

Нас оточує безліч природних звуків: шум вітру, шелест гілля й листя, дзюрчання води, щебет пташок, дзижчання комах, гуркіт автомобілів, шум кроків тощо. Такі звуки утворюються механічним коливанням повітря. Кількість звуків у природі не обмежена.

Усне спілкування між людьми здійснюється за до звуків мовлення. Такі звуки утворюються складними рухами органів вимовляння.

Наша мова звукова. Слова складаються зі звуків.

Звук — найменша неподільна одиниця мови та мовлення.

Як і будь-які звуки, звуки людського мовлення є результатом коливання повітря, що сприймається слухом. Звуки саме людського мовлення вивчає розділ науки про мову, який називається фонетика.

Щоб передати, як звучить слово, використовують звукопис. Кожен звук у такому записі позначають узятою в квадратні дужки літерою. Наприклад: [а] [у], [о], [д], [м], [ш].

Слова передають звукописом так: [клас], [сл о в о]. Позначення місця наголосу є обов’язковим.

217.  Вимовте вголос подані звуки. Чи означає щось окремо взятий звук? З поданих звуків утворіть якнайбільше слів. Вимовте ці слова.

[о], [р], [и], [а], [м], [т]

 

Чи залежить значення слова від порядку звуків? Свою думку підтвердіть прикладами.

Окремо взяті звуки мовлення нічого не означають. Проте поєднуючись між собою та розміщуючись у певному порядку, звуки мовлення утворюють слова з тими чи іншими значеннями.

Звук ми чуємо і вимовляємо. Звуки мовлення слугують для утворення, розпізнавання та розрізнення слів мови.

Н а п р и к л а д: [с о н] — [с и н]; [с а д] — [с а м].

Отже, звуки мовлення можна порівняти із цеглинками, з яких вибудовується мовлення.

218. Прочитайте загадку, відгадайте її. Відгадки запишіть літерами та передайте звукописом.

Всього чотири звуки в слові,

А зміст його міняють початкові:

З [ґ] — буде чорна птиця дика,

З [п] — інша, горда і велика,

З [к] — уже напій пахучий буде,

Що для людей готують люди;

З [л] — виріб, дошка з стояками,

Де спочиваємо ми з вами.

Коли ж там [с] поставлю я,

То буде вже людське ім’я.

Які це слова?

За Д. Білоусом.