Лист до героїні повісті Марка Вовчка "Інститутка".

 Після того як Юрко наловив малих каченят, він вважав себе:
а) проворним;
б) щасливим;
в) енергійним.
2. Де тримав хлопець каченят?
а) У клітці для кроликів;
б) великому ящику;
в) курнику.
3. Від якої небезпеки захищав каченят Юрко:
а) кішки;
б) щурів;
в) ворони.
4. Якої страви не давав хлопець малечам:
а) пшона;
б) вареної картоплі;
в) каші.
5. Тося полюбляла слухати Юрка, коли він розповідав їй про:
а) місто;
б) свої пригоди в таборі відпочинку;
в) життя диких качок.
6. Щоб не спілкуватися з Тосею, бо дівчина набридла Юрку, він:
а) сів на велосипед і поїхав до хлопців;
б) пішов допомагати бабусі;
в) вирушив у мандрівку для пошуку качки-матері.
7. З деревини якого полінця Тося робила для себе свистка:
а) дубового;
б) кленового;
в) вишневого.
8. Дикі каченята простилались на воді і нагадували квітки:
а) троянди;
б) мальви;
в) кульбаби.
9. Хто допомагав Тосі підтримувати кволих каченят на воді:
а) Юрко;
б) батьки Юрка;
в) сільські хлопці.
10. Перед від’їздом додому Юрко бігав до:
а) Тосі і просив у неї вибачення;
б) річки, щоб побачити сім’ю дикої качки;
в) сільських хлопців і за х до себе в гості.
11. Через що затримував Юрко від’їзд на вокзал? Бо він казав батькам, що:
а) ліхтарика забув;
б) хоче проститися з Тосею;
в) має велике бажання напам’ять сфотографуватися з малими каченятами.
12. Що відчував Юрко, від’їжджаючи додому?
а) Болісний сором;
б) піднесеність і радість;
в) страх.. .
3. Юрко у своїй невдалій рибалці звинуватив:
а) сільських хлопців, які плавали по річці на човнах;
б) Тосю;
в) диких каченят, які плюхалися у воді неподалік від нього.
3. Розповідаючи Тосі побрехеньку, Юрко зазначив, що одного разу в озері він на вудку спіймав:
а) черепаху;
б) змію;
в) крокодила.
3. Вранці Юрко йшов до річки стежкою, яка пролягала між зарослями:
а) лепехи;
б) конвалії;
в) кінського щавелю.

1) «раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождо-му лучається. не сумувати мені за ним, але радуватися його долею». (захар щодо звістки про ймовірну загибель сина при обороні села.) 2) «тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину! » (молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.) 3) «не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! » (захар на громадському віче.) 4) «силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (мирослава захарові про поневолення сина.) 5) «він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (мирослава про пораду максима тухольцям.) 6) «подвійний зраднику,— се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » (бурунда-бегадир до тугара вовка, руського боярина.) 7) «дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (тугар вовк максимові, умовляючи того зрадити свій народ.) 8) «ну, то богу дякувати! надіюсь, що й не вийдете вже. тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (максим тугару вовкові.) 9) «— не хвали… дня перед вечором! нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас? » (максим тугару вовкові.) 10) «не трать надії. я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії! » (мирослава максимові у шатрі батька в монгольському таборі.) 11) «що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (мирослава максимові.) 12) «а то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! ні, сього не буде! я йду сам і без його слова». (тугар вовк мирославі.)