Лист до любого з героїв твору "Мартин Боруля" (від 10 речень)​

   Назва: "Був день, коли ніхто не плаче..."
   Автор: Дмитро Павличко

   Тема: розповідь про ліричного героя, який відчуває душевний стан близької людини навіть на відстані.
   Ідея: важливість підтримки; закохані люді завжди мають духовну єдність. 

                                                  Худ. засоби:

   Епітети: ясний день,
   Порівняння: день, як немовля.
   Єдинопочаток: був день..був ясний день. 

   Римування: абаб (перехресне)
   Рима: неграматична (римуються різні частини мови: плаче - неначе, немовля - здаля). 
   Строфа: катрен

Соломія — вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну, «як на доброго мужика», постать, гарне, «свіже, повне обличчя, з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся». Тяжким і нерадісним було життя Соломії, яку пан силою віддав заміж за нелюбого чоловіка. Щоб визволитись з цього подвійного рабства — від поміщика і нелюба — Соломія разом з Остапом тікає за Дунай. Енергійна, вольова, дужа, вірна подруга Остапа, вона терпляче переносить всі злигодні мандрівного життя і не раз допомагає Остапові в дорозі, рятує його з біди. Самовіддано бореться Соломія за життя Остапа: вона виводить його з плавнів, невтомно працює, щоб заробити собі й йому на проживання, продає свій одяг, щоб викупити Остапа в жовнірів. Найяскравіше виявився героїчний характер Соломії і готовність її на самопожертву, коли вона, рятуючи Остапа, гине у хвилях Дунаю. Як і поранений Остап у плавнях з останніх сил боровся за життя, так тепер Соломія, тонучи, напружує всі сили, щоб дістатися до берега, бо «там так гарно, там сяє сонце, там зелено, там небо синє, там радість, життя… Душа рветься до сонця». Трагічна доля Остапа і Соломії, їх поневіряння в Туреччині свідчить про те, що всюди, де володарють пани, трудяща людина не може знайти для себе щастя.