“Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
“Добрий день, Яво! Ти мене зовсім не знаєш, але особисто мені здається, що я тебе знаю вже не один рік. У всякому разі, я знаю багато твоїх пригод і витівок, знаю де ти живеш, знаю твоїх друзів, знаю, як ти виглядаєш, вважаю, що знаю і твій характер. Добре взнати тебе мені до дуже цікава книга В. Нестайка, в якій ти і твій кращій друг Павлуша були головними героями.
Ви з Павлушею найкращі друзі та напарники, затоваришувати з вами хотіла б і я. З вами мені було б дуже цікаво, бо ти постійно вигадуєш різноманітні витівки, які іноді, на перший погляд, здаються навіть злими, але це зовсім не так, бо ви з Павлушею лише хочете, щоб у селі ви завжди були на виду і щоб про вас постійно говорили. Мені здається, що тієї енергії, яка буквально фонтанує з тебе, вистачило б і на мене. Та й сама я здатна вигадувати цікаві розваги, які обов’язково б тебе захопили.
Я впевнена, що, незважаючи ні всі свої витівки, ти, Яво, добрий, співчутливий до чужого горя та сміливий хлопець. Крім того, я розумію, що попри усі твої суперечки з Павлушею ти для нього справжній друг, таким би справжнім другом ти був би і для мене.
Мені було дуже цікаво читати оповідання про твої пригоди, при кмітливі, веселі і відчайдушні витівки, які ти вигадував і разом з Павлушею приймав у них участь. Не менш цікаво мені було б разом з тобою брати участь у цих витівках.
Книга В. Нестайка “Тореадори з Васюківки” мені дуже сподобалася, а поки я її читала, ти, Яво, та твій товариш Павлуша стали для мене справжніми друзями. Я сподіваюсь, що якби нам довелося жити в одному селі, ходити в одну школу та разом відпочивати, я б теж стала для тебе не менш гарним другом, ніж Павлуша.
Ти, Яво, добрий, веселий та дотепний, і спогади про тебе залишаться у мене на все життя. А зараз я з тобою прощаюся і сподіваюся, що усе твоє життя буду добрим, веселим і щасливим, як і твоє дитинство.
До побачення, Яво, і усього тобі найкращого!”
- Море , море , дай води !
- Навіщо води ?
- Петушки води:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А море каже:
- Іди до волові , нехай ріг дасть ! Вона й пішла , просить:
- Віл, віл , дай ріг !
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півник на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
А віл і каже:
- Так іди до кабана : нехай ікло дасть !
- Кабан , кабан , дай ікло !
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дуба : нехай жолудь дасть ! Ось курочка і пішла :
- Дуб , дуб , дай жолудь !
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди до дівки : нехай нитки дасть ! Ось курочка прийшла і каже:
- Дівка , дівка , дай ниток !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди , - каже, - до баби : нехай масла дасть !
- Баба ! Баба , дай масла!
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть !
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Волові ікло : віл ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- А навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
- Так іди ти до липи : нехай липового цвіту дасть !
Вона й пішла .
- Липа ! Липа , дай цвіту!
- Навіщо тобі колір?
- Бабі колір : баба масла дасть.
- Навіщо масло?
- Дівками масло: дівка ниток дасть.
- Навіщо нитки?
- Дубові нитки : дуб жолудь дасть.
- Навіщо жолудь ?
- Кабанові жолудь : кабан ікло дасть.
- Навіщо ікло ?
- Вол ріг дасть.
- Навіщо ріг ?
- Морю ріг : море води дасть.
- Навіщо вода ?
- Петушки вода:
Лежить півень на горіІ не дихає ,тільки хвостикомВсі колише .
Дала їй липа липового цвіту , баба за липовий колір масла , дівка ниток , дуб за нитки жолудь , кабан за жолудь ікло , віл за ікло ріг , а море за ріг воду дало.
Ось напоїла курочка півника , та й живуть собі , хліб жують і постолом * добро возять.