невелике за обсягом оповідання дуже влучно висміює підлабузництво.
герої твору приятелі, що мають дуже різні характери. протилежна зовнішність підкреслює цю різницю. ми бачимо, що в дитинстві товстий приятель був неабияким бешкетником. хоч дослужився до чину таємного радника, але залишився люб’язним та щирим, першим чемно вітає старого приятеля. любить добре попоїсти. натомість тонкий ще в дитинстві любив ябедничати. при зустрічі хвалиться своєю посадою колезького асесора: «служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству». незадоволений платнею, тому підробляє. спочатку трохи зверхній: «ну, а ти як? либонь уже статський? га? » . та найбільше викликає зневагу його підлабузництво перед старим знайомим, коли дізнається, що товстий приятель дослужився до вищого чину. «тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. сам він зіщулився, згорбився, звузився..».
чехов вдало висміяв людські вади. зустріч старих друзів триває тільки декілька хвилин. але вона наглядно показує читачу, як улеслива та нещира людина може швидко змінювати свою поведінку і вигляд.
Мати починала свій день на вранішньому базарі, де купувала вона найдешевші продукти, й кінчала його коло машинки. З десятої приблизно години до неї починали стікатись люди, й вона приймала від них роботу. Цілий день вона йшла сорочки та костюмчики і зовсім не мала часу розмовляти з своїми любими синами. Тільки за обідом чи то вже вночі вона підходила до якогось із них і ласкала його своїми тихими сірими очима.
мати зазнала дальшого удару
був дуже важкий час у її невеселому житті. Вона навіть відчула раптом, що немилий їй стає сам білий світ. Коли раніш вона знала, для кого поневіряється в своїх злиднях, то тепер вона остаточно розгубилась і тільки дивилась мертвими очима у своє туманне вікно.
Мати враз посвіжішала й, виходячи з весняних плакатних вулиць за містечко, з надією дивилась в теплу легко-бірюзову далечінь.
Мати схоплювалась із свого ліжка і божевільними очима дивилась у вікно. Цей сон був страшніший за всі кошмарні сни, і тільки тепер вона пізнала, що таке справжнє нещастя. І здалося їй тепер життя не домовиною, а безвихідним, страшним виттям смертельно пораненого пса.
Мати з жахом дивилась на свого сина і нічого не розуміла.
Матері вже не було. Матері саме тих бойових хлопців, що їх батько помер дуже давно: так давно, що й не скажеш.
невелике за обсягом оповідання дуже влучно висміює підлабузництво.
герої твору приятелі, що мають дуже різні характери. протилежна зовнішність підкреслює цю різницю. ми бачимо, що в дитинстві товстий приятель був неабияким бешкетником. хоч дослужився до чину таємного радника, але залишився люб’язним та щирим, першим чемно вітає старого приятеля. любить добре попоїсти. натомість тонкий ще в дитинстві любив ябедничати. при зустрічі хвалиться своєю посадою колезького асесора: «служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству». незадоволений платнею, тому підробляє. спочатку трохи зверхній: «ну, а ти як? либонь уже статський? га? » . та найбільше викликає зневагу його підлабузництво перед старим знайомим, коли дізнається, що товстий приятель дослужився до вищого чину. «тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. сам він зіщулився, згорбився, звузився..».
чехов вдало висміяв людські вади. зустріч старих друзів триває тільки декілька хвилин. але вона наглядно показує читачу, як улеслива та нещира людина може швидко змінювати свою поведінку і вигляд.
великим болем стискало їй серце
вона однаково любить своїх дорогих синів,
Мати починала свій день на вранішньому базарі, де купувала вона найдешевші продукти, й кінчала його коло машинки. З десятої приблизно години до неї починали стікатись люди, й вона приймала від них роботу. Цілий день вона йшла сорочки та костюмчики і зовсім не мала часу розмовляти з своїми любими синами. Тільки за обідом чи то вже вночі вона підходила до якогось із них і ласкала його своїми тихими сірими очима.
мати зазнала дальшого удару
був дуже важкий час у її невеселому житті. Вона навіть відчула раптом, що немилий їй стає сам білий світ. Коли раніш вона знала, для кого поневіряється в своїх злиднях, то тепер вона остаточно розгубилась і тільки дивилась мертвими очима у своє туманне вікно.
Мати враз посвіжішала й, виходячи з весняних плакатних вулиць за містечко, з надією дивилась в теплу легко-бірюзову далечінь.
Мати схоплювалась із свого ліжка і божевільними очима дивилась у вікно. Цей сон був страшніший за всі кошмарні сни, і тільки тепер вона пізнала, що таке справжнє нещастя. І здалося їй тепер життя не домовиною, а безвихідним, страшним виттям смертельно пораненого пса.
Мати з жахом дивилась на свого сина і нічого не розуміла.
Матері вже не було. Матері саме тих бойових хлопців, що їх батько помер дуже давно: так давно, що й не скажеш.