1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого піч (Іван Франко, XIII, 1954, 147); Росла собі пальма гінка та прекрасна, Чимало уже піднялась (Павло Грабовський, I, 1959, 313); А лицар же де? ..Блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 174); Той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі Тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (Юрій Яновський, II, 1958, 54);
// Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (Тарас Шевченко, II, 1963, 47); Козаче село, велике, аж на двох горах.., річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! Славне село! (Марко Вовчок, I, 1955, 37); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (Олександр Довженко, I, 1958, 190);
// Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. [Душечка:] Прекрасний голос! Артистичний! (Степан Васильченко, III, 1960, 399); Вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (Олесь Гончар, IV, 1960, 84); На ґрунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (Максим Рильський, III, 1956, 11).
♦ Заради прекрасних очей; За прекрасні очі — без винагороди, задарма; Прекрасна стать; Прекрасна половина [роду людського] — жіноча частина людства; жінки. — Нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 200).
2. Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину). — Усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 123); Хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті, ставайте до лав битися й перемагати, битися й будувати невимовні красоти соціалізму! (Юрій Яновський, II, 1958, 244); Партія виховала в нашій країні покоління людей зовсім нових, прекрасних людей (Літ. Газ., 9.IX 1948, 1);
// Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь. Вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [«Арсенал»] (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 13); В [Харківській] області виросло багато прекрасних вожаків і організаторів колгоспних мас (Радянська Україна, 15.I 1959, 2).
3. Довершений за формою і змістом; досконалий. Книжечки Ваші [І. С. Нечуя-Левицького], — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 317); Перечитуючи прекрасні твори Пушкіна і Шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на своєму полі — жали на один сніп. Сніп народної волі, народного щастя (Максим Рильський, X, 1962, 22);
// Який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін. Слуху Юра не мав.. І мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (Юрій Смолич, II, 1958, 12); Він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 195); Томас палко дякував Бутакову за представлення і прекрасну характеристику (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 325);
// Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.). Погода була прекрасна (Іван Франко, VIII, 1952, 191); Був прекрасний літній ранок (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 20); Година стояла прекрасна (Олександр Довженко, I, 1958, 79);
// Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний. Тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (Леся Українка, V, 1956, 225); Інженер Микола Стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 103); Повстання — прекрасна річ, коли повстають передові елементи проти реакційних (Ленін, 8, 1970, 378); Піклування про інтереси народу викликало до життя і прекрасну ініціативу — шефство передових колгоспів над економічно слабими (Радянська Україна, 26.X 1961, 1);
// Надзвичайно вдалий, влучний. Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 179).
ихайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам заходів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. Подорослівши, Михайлик (чия мрія стати письменником таки збулася) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». Передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами. План до характеристики образу Михайлика.
ПРЕКРА́СНИЙ, а, е.
1. Який відзначається надзвичайною красою, милує око гармонією барв, ліній і т. ін.; дуже гарний. Не схиляй своє личко прекрасне, Не затулюй повіками віч, Із котрих то мигоче, то гасне Промінь світла в життя мого піч (Іван Франко, XIII, 1954, 147); Росла собі пальма гінка та прекрасна, Чимало уже піднялась (Павло Грабовський, I, 1959, 313); А лицар же де? ..Блискучий, в панцері золотім, з шоломом в струсевих перах на прекрасній голові, вічно усміхнений, святочний! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 174); Той одягся, і я запримітив, як поступово розчарувалися очі Тайах, коли брудне матроське лахміття покрило прекрасні форми мужчини (Юрій Яновський, II, 1958, 54);
// Який має дуже привабливий вигляд; який справляє надзвичайно приємне, сильне враження. Мій краю прекрасний, розкошний [розкішний], багатий! (Тарас Шевченко, II, 1963, 47); Козаче село, велике, аж на двох горах.., річка, хати все нові, коло кожної красний, прекрасний вишник! Славне село! (Марко Вовчок, I, 1955, 37); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (Олександр Довженко, I, 1958, 190);
// Надзвичайно приємний для слуху; милозвучний. [Душечка:] Прекрасний голос! Артистичний! (Степан Васильченко, III, 1960, 399); Вони чули музику, далеку, незрозумілу, прекрасну (Олесь Гончар, IV, 1960, 84); На ґрунті прекрасної російської пісні виросла російська музика (Максим Рильський, III, 1956, 11).
♦ Заради прекрасних очей; За прекрасні очі — без винагороди, задарма; Прекрасна стать; Прекрасна половина [роду людського] — жіноча частина людства; жінки. — Нічого не відказала [хазяйка], а тільки плюнула, так-таки й плюнула на вічний сором прекрасній половині роду людського... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 200).
2. Який має надзвичайні позитивні риси, моральні якості і т. ін. (про людину). — Усі люди дивуються, відки в таких паскудних людей такі прекрасні діти (Лесь Мартович, Тв., 1954, 123); Хочеться нам співати й кричати на весь світ: народжуйтесь, люди, прекрасні й завзяті, ставайте до лав битися й перемагати, битися й будувати невимовні красоти соціалізму! (Юрій Яновський, II, 1958, 244); Партія виховала в нашій країні покоління людей зовсім нових, прекрасних людей (Літ. Газ., 9.IX 1948, 1);
// Наділений надзвичайним умінням робити що-небудь. Вдруге слухав я прекрасних наших співаків, що чудово доносять до глядача ідейно-художній зміст опери [«Арсенал»] (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 13); В [Харківській] області виросло багато прекрасних вожаків і організаторів колгоспних мас (Радянська Україна, 15.I 1959, 2).
3. Довершений за формою і змістом; досконалий. Книжечки Ваші [І. С. Нечуя-Левицького], — дорогий подарунок, — дістав і прочитав. Яка прекрасна мова! (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 317); Перечитуючи прекрасні твори Пушкіна і Шевченка, ми не можемо не сказати, що вони обидва своїми серпами — кожен на своєму полі — жали на один сніп. Сніп народної волі, народного щастя (Максим Рильський, X, 1962, 22);
// Який вирізняється серед інших подібних явищ, предметів тощо своїми надзвичайними якостями, особливостями і т. ін. Слуху Юра не мав.. І мати від щирого серця дивується: і в неї ж, і в батька прекрасний музикальний слух (Юрій Смолич, II, 1958, 12); Він мружить очі й вдихає прекрасне дніпровське повітря (Юрій Яновський, II, 1958, 195); Томас палко дякував Бутакову за представлення і прекрасну характеристику (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 325);
// Дуже ясний, теплий, сонячний (про погоду, день, пору року і т. ін.). Погода була прекрасна (Іван Франко, VIII, 1952, 191); Був прекрасний літній ранок (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 20); Година стояла прекрасна (Олександр Довженко, I, 1958, 79);
// Який є сприятливим, корисним для кого-, чого-небудь; доцільний, ефективний. Тепер на мене мають прекрасний вплив холодні обтирання, щоранку, і ванни, що беру двічі на тиждень (Леся Українка, V, 1956, 225); Інженер Микола Стецюк запропонував один засіб, який дасть прекрасний ефект (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 103); Повстання — прекрасна річ, коли повстають передові елементи проти реакційних (Ленін, 8, 1970, 378); Піклування про інтереси народу викликало до життя і прекрасну ініціативу — шефство передових колгоспів над економічно слабими (Радянська Україна, 26.X 1961, 1);
// Надзвичайно вдалий, влучний. Гарно задумані, написані з великим розмахом, з прекрасними деталями, вони [повісті] часто не задовольняють читача (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 40); Яка безконечна, яка невичерпана, яка прекрасна тема для розмов! (Гнат Хоткевич, II, 1966, 179).
ихайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей. Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… Світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам заходів написати п’єсу. Гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. Вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, У Михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. Стельмахів Михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. Подорослівши, Михайлик (чия мрія стати письменником таки збулася) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». Передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами. План до характеристики образу Михайлика.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/gusi-lebedi-letyat-harakteristika-mihaylika/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua