Календарно-обрядові пісні — це вид усного фольклору, який пов'язаний з традиційними обрядами. На ранніх ступенях історичного життя людського суспільства календарно-обрядові пісня грала важливу роль, а в області мистецтва займали пануюче положення. Після самих початкових стадій людського гуртожитку, переживши період безрелігіозністи, словесний текст був імпровізований, нестійкий, такий, що підкорявся музичному ритму, що був підказаний ритмом колективних фізичних робіт. Календарно-обрядові пісні відображали соціальні відносини, що відлилися у форму традиційних звичаїв. Світогляд, що склався, привів до виникнення традиційних обрядів і релігійних церемоній. Згодом календарно-обрядові пісні досягли величезного розвитку.
Якщо узяти східнослов'янську обрядово-календарну поезію, то ми побачимо, що сільські обряди, ігри, пісні хороводів до найостаннішого часу зосереджувалися навколо церковних свят: Різдва, Масниці, Паски, Трійці і інших. Не дивлячись на узгодження з християнськими святами, релігійний характер селянських обрядів зберігся і до цих пір.
Любий друже, я прочитала твір «Кайдашева сім’я», це один із найвідоміших творів української літератури, який змальовує побут селян, їхні традиції після скасування кріпацтва. Письменник Іван Нечуй-Левицький розкриває декілька проблем, які є актуальними і в наш час: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків та дітей тощо. Твір можна вважати більш-менш реалістичним, бо головних героїв твору змалював з їхніх прототипів: сім’ї Мазурів із села Семигорів.
У соціально-побутовій повісті письменник послідовно описує події. Вони розгортаються динамічно й стрімко, що і є ознакою хроніки. Твір складається з дев’яти частин, які насичені діалогами. Вони допомагають читачеві краще зрозуміти характер героїв. Ця соціально-побутова повість є дуже важлим елементом укаїнської літератури, бо саме тут вперше розповідається про життя селян в пореформений період.
Головними героями твору є: Кайдашиха, Кайдаш, їхні сини та невістки. Найбільше мене вражає зміна внутрішнього світу героїв, а саме: образу Мотрі та Мелашки. Перша — це дружина Карпа. Це дівчина із заможної сім’ї, яка є доброю по своїй натурі. Вона вражала своєю працьовитістю, але однього дня свекруха почала перекидати на неї всю хатню роботу, що призвело до озлоблення дівчини. Її злість стає неймовірно сильною. Читач протягом цілого твору може спотергіти за її змінами. Мотря починає ненавидіти Кайдашиху настільки, що виколює їй око. Найгірше те, що власні дії її взагалі не засмучують, а навпаки веселять. Мелашка теж спершу представлена, як ніжна та лагідна дівчина. Їй дуже важко жити в сім’ї, де панують сварки та образи, але вона піддається впливу й стає злою невісткою, як Мотря.
За своєю будовою та використанням ефектів цей твір є складним. Іван Нечуй-Левицький майстерно поєднує комічне з трагічними, що створює ефект сміху, крізь який пробиваються сльози. Прикладом цього може слугувати бійка Кайдашихи з Мотрею за мотивало. Не можна не відмітити поєднання автора двох стилів: високого епічного з побутовим. За до цього літературного прийому досягається комічний ефект. Стає зрозуміло чому видатний український письменник Іван Франко називає повість «Кайдашева сім’я» найкращою оздобою українського письменства.
Проблеми твору можна розглядати і в наш час. Коли діти підростають і створюють власні сім’ї, вони хочуть жити окремо від батьків. Коли з певних причин молодята не мають можливості покинути рідну оселю, то часто виникають сварки та конфлікти. Багато людей, читаючи цей твір, в образі головних героїв можуть побачити себе й свою сім’ю. Соціально-побутова повість дає зрозуміти, що сварка — це не вирішення проблеми, а навпаки її посилення.
Іван-Нечуй Левицький упродовж свого життя написав багато різноманітних творів, але саме «Кайдашева сім’я» вивчається за шкільною програмою й неодноразово перекладена іншими мовами. Цілком можливо, що саме тема твору змогла зачепити читача й перенести його в пореформену добу. За до однієї родини Іван Нечуй-Левицький зміг зобразити ментальність усього народу з його недоліками та проблемами. Все, що відбувалося в той час, цілком реально уявити в наш. Для того, щоб почав змінюватися наш народ потрібно, щоб змінилися його частинки. Отже, якщо мир і злагода буде в кожній родині, то згодом позитивні зміни не оминуть і нашу країну.
Календарно-обрядові пісні — це вид усного фольклору, який пов'язаний з традиційними обрядами. На ранніх ступенях історичного життя людського суспільства календарно-обрядові пісня грала важливу роль, а в області мистецтва займали пануюче положення. Після самих початкових стадій людського гуртожитку, переживши період безрелігіозністи, словесний текст був імпровізований, нестійкий, такий, що підкорявся музичному ритму, що був підказаний ритмом колективних фізичних робіт. Календарно-обрядові пісні відображали соціальні відносини, що відлилися у форму традиційних звичаїв. Світогляд, що склався, привів до виникнення традиційних обрядів і релігійних церемоній. Згодом календарно-обрядові пісні досягли величезного розвитку.
Якщо узяти східнослов'янську обрядово-календарну поезію, то ми побачимо, що сільські обряди, ігри, пісні хороводів до найостаннішого часу зосереджувалися навколо церковних свят: Різдва, Масниці, Паски, Трійці і інших. Не дивлячись на узгодження з християнськими святами, релігійний характер селянських обрядів зберігся і до цих пір.
Любий друже, я прочитала твір «Кайдашева сім’я», це один із найвідоміших творів української літератури, який змальовує побут селян, їхні традиції після скасування кріпацтва. Письменник Іван Нечуй-Левицький розкриває декілька проблем, які є актуальними і в наш час: добра і зла, кохання, сімейних стосунків, взаємин батьків та дітей тощо. Твір можна вважати більш-менш реалістичним, бо головних героїв твору змалював з їхніх прототипів: сім’ї Мазурів із села Семигорів.
У соціально-побутовій повісті письменник послідовно описує події. Вони розгортаються динамічно й стрімко, що і є ознакою хроніки. Твір складається з дев’яти частин, які насичені діалогами. Вони допомагають читачеві краще зрозуміти характер героїв. Ця соціально-побутова повість є дуже важлим елементом укаїнської літератури, бо саме тут вперше розповідається про життя селян в пореформений період.
Головними героями твору є: Кайдашиха, Кайдаш, їхні сини та невістки. Найбільше мене вражає зміна внутрішнього світу героїв, а саме: образу Мотрі та Мелашки. Перша — це дружина Карпа. Це дівчина із заможної сім’ї, яка є доброю по своїй натурі. Вона вражала своєю працьовитістю, але однього дня свекруха почала перекидати на неї всю хатню роботу, що призвело до озлоблення дівчини. Її злість стає неймовірно сильною. Читач протягом цілого твору може спотергіти за її змінами. Мотря починає ненавидіти Кайдашиху настільки, що виколює їй око. Найгірше те, що власні дії її взагалі не засмучують, а навпаки веселять. Мелашка теж спершу представлена, як ніжна та лагідна дівчина. Їй дуже важко жити в сім’ї, де панують сварки та образи, але вона піддається впливу й стає злою невісткою, як Мотря.
За своєю будовою та використанням ефектів цей твір є складним. Іван Нечуй-Левицький майстерно поєднує комічне з трагічними, що створює ефект сміху, крізь який пробиваються сльози. Прикладом цього може слугувати бійка Кайдашихи з Мотрею за мотивало. Не можна не відмітити поєднання автора двох стилів: високого епічного з побутовим. За до цього літературного прийому досягається комічний ефект. Стає зрозуміло чому видатний український письменник Іван Франко називає повість «Кайдашева сім’я» найкращою оздобою українського письменства.
Проблеми твору можна розглядати і в наш час. Коли діти підростають і створюють власні сім’ї, вони хочуть жити окремо від батьків. Коли з певних причин молодята не мають можливості покинути рідну оселю, то часто виникають сварки та конфлікти. Багато людей, читаючи цей твір, в образі головних героїв можуть побачити себе й свою сім’ю. Соціально-побутова повість дає зрозуміти, що сварка — це не вирішення проблеми, а навпаки її посилення.
Іван-Нечуй Левицький упродовж свого життя написав багато різноманітних творів, але саме «Кайдашева сім’я» вивчається за шкільною програмою й неодноразово перекладена іншими мовами. Цілком можливо, що саме тема твору змогла зачепити читача й перенести його в пореформену добу. За до однієї родини Іван Нечуй-Левицький зміг зобразити ментальність усього народу з його недоліками та проблемами. Все, що відбувалося в той час, цілком реально уявити в наш. Для того, щоб почав змінюватися наш народ потрібно, щоб змінилися його частинки. Отже, якщо мир і злагода буде в кожній родині, то згодом позитивні зміни не оминуть і нашу країну.