Для мене гармонія людини і природи — це баланс усіх емоцій, любов до усіх людей і навкилошнього світу. Медитації, прогулянки у лісі і екологічна до природі дає нам великий спокій.
Праця над своїм духовним,ментальним, фізичним тілом, отримуваня нових знань, до природі і наблюдиння як опадае листя чи іде дощь показує магію гармонїі і заряжає енергією духовності.
Духовність іде від слова — дух. Потрібно виховувати і ростити свій дух як новий саджанець у саду. Поливати новими знаннями, дісциплінировати медитаціями от алкоголю, мату і тощо. І давати свою заботу любовью до себе і усього світу, Бога.
Природа — це танець життя і смерті, харчовий ланцюжок між тваринами і багатогранний змін емоцій (цунамі, зверження вулкана, зміни пори року, спів птахів тощо). Кожень день якісь звір охотиться на зайця,змінюється день на ніч, і уся природа остається при балансі і гармонії
Так що таке велика духовна цінність? Це гармонія між людиною і природою, любов до один одного і до підтримка. Людина прямує по стопам природи і бере приклад з неї, а природа навчає і дає нові знання ( згадаєте урок біології, або коли вчені взнали новий вид тварини, да ї коли людина змогла розбути вогонь). Я думаю це баланс між природою і людиною.
Новаторство Самчука-романіста простежується в тяжінні до творення монолітних романних конструкцій, орієнтованих на історію, всю дійсність, де на суворо документальній основі побудовані моменти окремого (образи-персонажі, побутові реалії тощо), тоді як площина загального смислового поля моделюється шляхом авторського осмислення буття. Характерним для його романів є синтетичне поєднання всіх складових елементів: сюжетних ліній, складних наративних планів, системи різних мотивів, бінарних опозицій, роздумів тощо. Жанрова семантика творів митця позначена органічним поєднанням епічного начала з точним відтворенням динаміки почуттів, асоціацій, переживань, тобто сплавом епічного, ліричного й драматичного первнів. Історіософські роздуми, поєднуючись із пластикою образних елементів, надають романам особливого ритму, зчаста забарвлюючи окремі епізоди драматичною тональністю. Епічна розповідь переривається інтелектуальними вставками, емоційно-ліричними відступами, іноді інкрустується реалістично-імпресіоністичними настроями, тонким гумором, іронією. Це дозволяє говорити про У. Самчука як митця аналітично-ліричного складу, якому притаманне особливе естетичне осягнення дійсності й моделювання художнього світу.
Для мене гармонія людини і природи — це баланс усіх емоцій, любов до усіх людей і навкилошнього світу. Медитації, прогулянки у лісі і екологічна до природі дає нам великий спокій.
Праця над своїм духовним,ментальним, фізичним тілом, отримуваня нових знань, до природі і наблюдиння як опадае листя чи іде дощь показує магію гармонїі і заряжає енергією духовності.
Духовність іде від слова — дух. Потрібно виховувати і ростити свій дух як новий саджанець у саду. Поливати новими знаннями, дісциплінировати медитаціями от алкоголю, мату і тощо. І давати свою заботу любовью до себе і усього світу, Бога.
Природа — це танець життя і смерті, харчовий ланцюжок між тваринами і багатогранний змін емоцій (цунамі, зверження вулкана, зміни пори року, спів птахів тощо). Кожень день якісь звір охотиться на зайця,змінюється день на ніч, і уся природа остається при балансі і гармонії
Так що таке велика духовна цінність? Це гармонія між людиною і природою, любов до один одного і до підтримка. Людина прямує по стопам природи і бере приклад з неї, а природа навчає і дає нові знання ( згадаєте урок біології, або коли вчені взнали новий вид тварини, да ї коли людина змогла розбути вогонь). Я думаю це баланс між природою і людиною.