. Любов Пономаренко народилася:
а) на Сумщині; б) на Полтавщині; в) на Чернігівщині; г) на Львівщині.
2. У поезії «Гей, нові Колумби й Магеллани» автор звертається:
а) до Колумба й Магеллана; б) до людей, сповнених ентузіазму та оптимізму;
в) до студентів, які щойно закінчили морські училища; г) до молодих науковців.
3. У рядку: «Танцювали лебеді в хаті на стіні» — яскраво виражений такий художній засіб:
а) метафора; б) епітет; в) персоніфікація; г) гіпербола.
4. Рядками з поезії «Ти знаєш, що ти — людина?»:
Усмішка твоя - єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої - одні - автор стверджує:
а) кожна людина - унікальна й неповторна за своєю суттю;
б) закохана людина зажди ідеалізує протилежну стать;
в) для будь-якої дитини рідна ненька найкраща у світі;
г) людина повинна цінувати природну красу.
5. Негативно ставилися до Фрідріха («Гер переможений») та інших німців (кілька правильних відповідей):
а) охоронці; б) діти; в) жінки-вдови; г) українські чоловіки.
6. Через півстоліття в стіні будинку, збудованого німцями, було знайдено:
а) рукавичку, у якій знаходилася фотокартка дівчаток; б) скриньку із коштовностями;
в) записку від Фрідріха; г) хусточку, у якій була загорнута фотокартка Фрідріха.
7. Щоб позбутися гріхів і зробитися «чистим», достатньо змінити прізвище. Так вважає персонаж твору М.Павленко «Русалонька із 7-В…»:
а) Сашко; б) Вадим; в) Пустельник; г) Міщенко.
8. Зупинити прокляття роду Кулаківських (за пророкуванням сліпого старця) можна, коли:
а) зійдеться небо з землею; б) зійдеться минуле й сучасне;
в) скупий стане щедрим; г) зміниться прізвище.
9. Що стало символом пам’яті про полоненого німця після його смерті?
А) квітка нагідки; Б) цвіт вишні; В) гілка бузку; Г) гроно винограду.
Если тебе подойдёт,то вот..
Осінь. Ліс. Листя шурхотить під моїми ногами. Я йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп, знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. Поступово кроки сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. І світ не видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй душі оселяється гармонія. Її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер.
Дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. Вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. Євген Плужник у поезі «Вчись у природи творчого спокою» радить кожному:
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.
І справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті:
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий такий великий,
Що я тобі й сказти б не зумів
Саме тому Максим Рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». Бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії:
Поете! Живемо в пустині
Серед каміння та людей,
І тільки мак небесно-синій –
Єдина втіха для людей.
Краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. Кохання. Скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. Іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить»:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. Головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.
Дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. Вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. Євген Плужник у поезі «Вчись у природи творчого спокою» радить кожному:
Вчись у природи творчого спокою
В дні вересневі. Мудро на землі.
Як від озер порослих осокою,
Кудись на південь линуть журавлі.
І справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті:
Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий такий великий,
Що я тобі й сказти б не зумів
Саме тому Максим Рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». Бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії:
Поете! Живемо в пустині
Серед каміння та людей,
І тільки мак небесно-синій –
Єдина втіха для людей.
Краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. Кохання. Скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. Іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить»:
Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. Головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.
якось так...