На мою думку, драматичний твір нової української літератури Івана Котляревсьокого «Наталка Полтавка» прекрасно зображує життя і побут селян позаминулого століття. У цій соціально-побутовій драмі за до характерів героїв та їхньої мови показано атмосферу та проблеми сільського життя.
В творі ,,Наталка Полтавка,, Петро - це ідеальний образ бідняка, він представник трудового народу. Петро працьовитий, сердечний, щирий, безкорисливий, має почуття власної гідності. Крім того, він навіть здатний, як і Наталка, на самопожертву, тому й хоче відмовитися від коханої дівчини, щоб вона жила забезпечено й не йшла проти волі матері, ще й віддає їй зароблені гроші, щоб возний не докоряв Наталці її бідністю. Петро кохає Наталку «більше всього на світі», «більше як самого себе».
Петро зображений у творі як сирота-бурлака, «без роду, без племені, без талану і без приюту», у нього «ні кола, ні двора», отже, ніякого багатства й статків. Через бідність Петрові доводиться постійно мандрувати. У пошуках роботи Петро був «і у моря, був і на Дону, заходив і в Харків…». Але Петро перебуваючи в Харкові, хоча і беріг кожну копійку, але відвідував театр, давав правильну оцінку театральним виставам, що свідчть про його освіченість.
Для нього театр — «таке диво — як побачиш раз, то і вдруге схочеться»
На мою думку, драматичний твір нової української літератури Івана Котляревсьокого «Наталка Полтавка» прекрасно зображує життя і побут селян позаминулого століття. У цій соціально-побутовій драмі за до характерів героїв та їхньої мови показано атмосферу та проблеми сільського життя.
В творі ,,Наталка Полтавка,, Петро - це ідеальний образ бідняка, він представник трудового народу. Петро працьовитий, сердечний, щирий, безкорисливий, має почуття власної гідності. Крім того, він навіть здатний, як і Наталка, на самопожертву, тому й хоче відмовитися від коханої дівчини, щоб вона жила забезпечено й не йшла проти волі матері, ще й віддає їй зароблені гроші, щоб возний не докоряв Наталці її бідністю. Петро кохає Наталку «більше всього на світі», «більше як самого себе».
Петро зображений у творі як сирота-бурлака, «без роду, без племені, без талану і без приюту», у нього «ні кола, ні двора», отже, ніякого багатства й статків. Через бідність Петрові доводиться постійно мандрувати. У пошуках роботи Петро був «і у моря, був і на Дону, заходив і в Харків…». Але Петро перебуваючи в Харкові, хоча і беріг кожну копійку, але відвідував театр, давав правильну оцінку театральним виставам, що свідчть про його освіченість.
Для нього театр — «таке диво — як побачиш раз, то і вдруге схочеться»