Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. Жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє. Молодою кров'ю полеглих синів скроплені пісні про історічні події різних часів. Вони є особливим прикладом мужності в боротьбі за незалежність нашої держави.
Стало чудовою традицією щороку в Ніжині проводити фестиваль патріотичної пісні «У піснях мого народу доля України». 19 лютого 2019 р. в БДЮ вчетверте поспіль відбувся відкритий міський фестиваль патріотичної пісні, на якому тріо дівчат (Одосовська Мілана, учениця І курсу історичного класу, Шуст Каріна, учениця І курсу лінгвістичного класу, Пархоменко Ольга, учениця І курсу математичного класу) заспівало пісню «Україно моя». Ліцеїстки були нагороджені дипломом Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області та м’якою іграшкою від спонсора свята Копиці Н.М.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. Жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє. Молодою кров'ю полеглих синів скроплені пісні про історічні події різних часів. Вони є особливим прикладом мужності в боротьбі за незалежність нашої держави.
Стало чудовою традицією щороку в Ніжині проводити фестиваль патріотичної пісні «У піснях мого народу доля України». 19 лютого 2019 р. в БДЮ вчетверте поспіль відбувся відкритий міський фестиваль патріотичної пісні, на якому тріо дівчат (Одосовська Мілана, учениця І курсу історичного класу, Шуст Каріна, учениця І курсу лінгвістичного класу, Пархоменко Ольга, учениця І курсу математичного класу) заспівало пісню «Україно моя». Ліцеїстки були нагороджені дипломом Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області та м’якою іграшкою від спонсора свята Копиці Н.М.
А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.
Лиш пісня в серці ширить межі неба.
На крилах сонце сяйво їй лиша —
Чим глибше пісня, тим ясніш душа. (Іван Драч)
Объяснение:
надеюсь подойдёт
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."