Скільки промов ми чуємо про те, наскільки важливі гроші у житті окремо взятої людини. З одного боку, в сучасному споживацькому суспільстві, де існує так багато спокус для звичайної людини, користі від грошей багато. З іншого боку, гроші не здатні дати людині взагалі все, що вона хоче чи що може бути їй корисним. І тому є величезна кількість різноманітних цінних прикладів, у тому числі і в літературі. Наприклад, у творі під назвою «Сто тисяч». Саме його я спробую проаналізувати, щоб зрозуміти, чи все в житті можна виміряти грошима.
Приміром, я глибоко переконаний, що за гроші неможливо купити собі розум. Є люди, які з якихось причин позбавлені критичного мислення, вони не розуміють, до яких наслідків можуть призвести їхні дії та вчинки. Мені здається, що їм не вистачає розуму. Однак це зовсім не означає, що ці люди не можуть заробити грошей. У певний момент їх життєві обставини можуть скластися позитивно, і це принесе їм якусь фінансову вигоду, винагороду. Але якщо у людини відсутній розум, вона просто не зможе зберегти свої кошти. У житті кожної людини підстерігає безліч небезпек. Одна з таких небезпек – це шахраї і обманщики. Вони з радістю відберуть у недалекої людини всі її кошти, як тільки така можливість виникне. І людині не до гроші. Через відсутність розуму вона їх просто втратить, дуже швидко і з негативними наслідками для себе.
Подібна історія гається нами і в творі «Сто тисяч». Головний герой повірив в абсолютно безглузду історію про те, що існують повністю підроблені гроші, які зможуть замінити йому справжні. Йому було зовсім невтямки, що якщо б у єврея дійсно були такі гроші, то він би користувався ними самостійно, а не продавав комусь. Але головний герой був людиною не дуже розумною, не самою грамотною, саме з цієї причини він і потрапив в таку ситуацію і розстався навіть з тими грошима, які у нього були.
Щастя неможливо виміряти грошима. Гарне здоров’я і самопочуття теж аж ніяк ними не вимірюються. Але і розум неможливо купити за гроші. Останнє особливо вірно, коли ми аналізуємо твір «Сто тисяч». Його головний герой був позбавлений критичного мислення, не розумів, що його просто обманюють, а тому він і втратив всі свої гроші. Розум і критичне мислення неможливо купити за гроші, так і виміряти в них не можна. Більш того, їх необхідно підтримувати в здоровому стані, щоб не втратити.
Наталка журиться, що вже давно немає її коханого Петра. Вона промовляє, звертаючись до нього. З’являється возний, що натякає на своє кохання до дівчини, а потім і признається. Наталка відповідає, що вони не рівня одне одному.
Наталка йде додому, а замість неї з’являється виборний. Обидва чоловіки розмовляють про дівчину, вихваляючи її. Перебирають і женихів, що сватались до неї.
Виборний розповідає, що Терпили жили в Полтаві, були багаті, але батько пропив усе добро, вигнав свого вихованця Петра та й помер. Терпилиха з дочкою переїхали на село.
Виборний погоджується до возному владнати справи з Наталкою.
Дія переноситься в хату Терпилихи. Мати докоряє дівчині, що та відмовляє гарним женихам. Як же їм жити далі? Наталка ж уже чотири роки чекає Петра. В хату заходить виборний і пропонує в ролі жениха возного. Домовляється про сватання.
Дівчина залишається сама і журиться.
ДІЯ ДРУГА
Микола промовляє сам до себе, розказуючи про своє сирітське безталання, співає пісню. З’являється Петро, який теж співає про свою тугу за дівчиною. Хлопці потоваришували.
В цей час із хати Терпилихи виходять виборний і возний, перев’язані після сватання. Петро дізнається, хто вони такі. Зрозумівши, що Петро — коханий Наталки, Микола зголосився про все дізнатися докладно.
Виявляється, що Петро пішов на заробітки, аби бути гідним багатого батька Наталки. Тепер же знайшов їх самих у бідності. Хлопець розмовляє з виборним і розповідає про те, що бачив і чув у мандрах.
Хлопець страждає за втраченим щастям. З’являється Наталка і відразу впізнає його, тому вирішує не виходити за возного. Виборний наполягає на тому, що вона вже перев’язала їх рушниками. Разом з Терпилихою він вмовляє Наталку.
Петро віддає дівчині зароблені гроші, щоб чоловік не дорікав їй бідністю. Такий його вчинок умилостивив возного, і той відмовляється від Наталки. Мати благословляє дітей.
Скільки промов ми чуємо про те, наскільки важливі гроші у житті окремо взятої людини. З одного боку, в сучасному споживацькому суспільстві, де існує так багато спокус для звичайної людини, користі від грошей багато. З іншого боку, гроші не здатні дати людині взагалі все, що вона хоче чи що може бути їй корисним. І тому є величезна кількість різноманітних цінних прикладів, у тому числі і в літературі. Наприклад, у творі під назвою «Сто тисяч». Саме його я спробую проаналізувати, щоб зрозуміти, чи все в житті можна виміряти грошима.
Приміром, я глибоко переконаний, що за гроші неможливо купити собі розум. Є люди, які з якихось причин позбавлені критичного мислення, вони не розуміють, до яких наслідків можуть призвести їхні дії та вчинки. Мені здається, що їм не вистачає розуму. Однак це зовсім не означає, що ці люди не можуть заробити грошей. У певний момент їх життєві обставини можуть скластися позитивно, і це принесе їм якусь фінансову вигоду, винагороду. Але якщо у людини відсутній розум, вона просто не зможе зберегти свої кошти. У житті кожної людини підстерігає безліч небезпек. Одна з таких небезпек – це шахраї і обманщики. Вони з радістю відберуть у недалекої людини всі її кошти, як тільки така можливість виникне. І людині не до гроші. Через відсутність розуму вона їх просто втратить, дуже швидко і з негативними наслідками для себе.
Подібна історія гається нами і в творі «Сто тисяч». Головний герой повірив в абсолютно безглузду історію про те, що існують повністю підроблені гроші, які зможуть замінити йому справжні. Йому було зовсім невтямки, що якщо б у єврея дійсно були такі гроші, то він би користувався ними самостійно, а не продавав комусь. Але головний герой був людиною не дуже розумною, не самою грамотною, саме з цієї причини він і потрапив в таку ситуацію і розстався навіть з тими грошима, які у нього були.
Щастя неможливо виміряти грошима. Гарне здоров’я і самопочуття теж аж ніяк ними не вимірюються. Але і розум неможливо купити за гроші. Останнє особливо вірно, коли ми аналізуємо твір «Сто тисяч». Його головний герой був позбавлений критичного мислення, не розумів, що його просто обманюють, а тому він і втратив всі свої гроші. Розум і критичне мислення неможливо купити за гроші, так і виміряти в них не можна. Більш того, їх необхідно підтримувати в здоровому стані, щоб не втратити.
Наталка журиться, що вже давно немає її коханого Петра. Вона промовляє, звертаючись до нього. З’являється возний, що натякає на своє кохання до дівчини, а потім і признається. Наталка відповідає, що вони не рівня одне одному.
Наталка йде додому, а замість неї з’являється виборний. Обидва чоловіки розмовляють про дівчину, вихваляючи її. Перебирають і женихів, що сватались до неї.
Виборний розповідає, що Терпили жили в Полтаві, були багаті, але батько пропив усе добро, вигнав свого вихованця Петра та й помер. Терпилиха з дочкою переїхали на село.
Виборний погоджується до возному владнати справи з Наталкою.
Дія переноситься в хату Терпилихи. Мати докоряє дівчині, що та відмовляє гарним женихам. Як же їм жити далі? Наталка ж уже чотири роки чекає Петра. В хату заходить виборний і пропонує в ролі жениха возного. Домовляється про сватання.
Дівчина залишається сама і журиться.
ДІЯ ДРУГА
Микола промовляє сам до себе, розказуючи про своє сирітське безталання, співає пісню. З’являється Петро, який теж співає про свою тугу за дівчиною. Хлопці потоваришували.
В цей час із хати Терпилихи виходять виборний і возний, перев’язані після сватання. Петро дізнається, хто вони такі. Зрозумівши, що Петро — коханий Наталки, Микола зголосився про все дізнатися докладно.
Виявляється, що Петро пішов на заробітки, аби бути гідним багатого батька Наталки. Тепер же знайшов їх самих у бідності. Хлопець розмовляє з виборним і розповідає про те, що бачив і чув у мандрах.
Хлопець страждає за втраченим щастям. З’являється Наталка і відразу впізнає його, тому вирішує не виходити за возного. Виборний наполягає на тому, що вона вже перев’язала їх рушниками. Разом з Терпилихою він вмовляє Наталку.
Петро віддає дівчині зароблені гроші, щоб чоловік не дорікав їй бідністю. Такий його вчинок умилостивив возного, і той відмовляється від Наталки. Мати благословляє дітей.